Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/211/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 16.05.2025. Зареєстровано: 16.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/642/160/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023170020000026

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		16.05.2025
		 
		 
		 
		Холодногірський районний суд м.Харкова 
		 
		Номер провадження 1-кп/642/160/25 
		Справа № 642/211/23
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 травня 2025 року колегія суддів Холодногірського районного суду м. Харкова в складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю секретарів судового засідання  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		прокурорів  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 
		захисника  адвоката ОСОБА_13 
		обвинуваченого - ОСОБА_14 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62023170020000026 від 04.01.2023 за обвинуваченням:
		ОСОБА_14 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Картамиш Златопільського (Первомайського) району Харківської області, громадянина України, одружений, на момент вчинення злочину працював на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.111-1 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		 
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно  територіальний устрій та порядок утворення національно  адміністративних одиниць. 
		 
		Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України  Конституції України. 
		 
		Зокрема положення статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократично, соціальною, правовою унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. 
		Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. 
		 
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		 
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		 
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		 
		Відповідно до статей 132134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь маєспеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		 
		Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		 
		Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
		 
		Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
		 
		На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
		 
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІVЖеневською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно  правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним правовим діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. 
		 
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі  ООН).
		 
		До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		 
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		 
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями  №2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; №2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії,  установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		 
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН
		від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		 
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала 
		в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		 
		Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
		 
		Порушуючи вказані норми президент російської федерації (далі  рф) ОСОБА_15 , а також інші представники влади рф, діючи всупереч вимогам пп. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф (дали  зс рф) на територію України.
		 
		Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України усупереч порядку, встановленому Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. 
		 
		Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. 
		 
		Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та який діє до теперішнього часу.
		 
		У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
		 
		Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
		 
		Так, згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 01.03.2021 № 124 о/с, майора поліції ОСОБА_14 переміщено на посаду начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області. 
		 
		Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 14.06.2022 № 288 о/с майора поліції ОСОБА_14  начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області звільнено зі служби в органах Національної поліції України у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення. 
		 
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		 
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		 
		У своїй діяльності поліція керуєтьсяКонституцією України.
		 
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи  органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
		 
		Так, ОСОБА_14 , вступаючи до лав Національної поліції України, присягнула вірно служити Українському народу, дотримуватися норм Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь Держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки. 
		 
		У статті8Закону України«Про Національнуполіцію» зазначено,що поліціядіє виключнона підставі,у межахповноважень тау спосіб,що визначеніКонституцією тазаконами України. Поліцейськомузаборонено виконуватизлочинні чиявно незаконнірозпорядження танакази. Службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституціїта законів України.
		 
		Одночасно у частині 4 вказаної статі зазначено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно доКонституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		 
		Відповідно до частини 1 статті 18 зазначеного Закону, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положеньКонституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
		 
		ОСОБА_14 у періодчасу з15.03.2022по 20.03.2022близько09.00 (більш точної дати в ході судового розгляду не встановлено),обіймаючи посаду начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, перебуваючи поряд із будівлею відділення поліції №1 Куп`янського районноговідділу поліціїГУНП вХарківській області, розташованої за адресою: Харківська область, Куп`янський район, смт Великий Бурлук, вул.Центральна, 55, порушуючи вимоги ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності України, з особистих мотивів, у порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів, не дотримуючись присяги поліцейського, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів військової агресії рф проти України, добровільно, з метою безпосереднього надання допомоги рф у проведенні підривної діяльності проти України (у формі пособництва), діючи умисно, протиправно, з власної ініціативи вступив в злочинну змову з окупаційними військами держави-агресора рф, та, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень, всупереч вказівці керівництва районного відділу поліції та ГУНП в Харківській області щодо заборони здійснення функціональних обов`язків поліцейськими на окупованійтериторії, зателефонував інспектору СРПП відділення поліції № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_16 та надав незаконну вказівку щодо видачі йому службового автомобілю «Skoda Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні).
		 
		Виконуючи вказану незаконну вказівку ОСОБА_14 , ОСОБА_16 цьогож дня близько 10.00 години, біля відділення поліції № 1 Куп`янського районногоРВП поліціїГУНП вХарківській області, розташований за адресою: Харківська область, Куп`янський район, смт Великий Бурлук, вул. Центральна, 55, передав ОСОБА_14 зазначений службовий автомобіль «Skoda Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 , (насиньому фоні) та ключі від нього. 
		 
		Одразу після цього, ОСОБА_14 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на передачу матеріальних ресурсів, не маючи на те законних підстав, добровільно передав представникам військових формувань рф службовий автомобіль «Skoda Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні).
		 
		ІІ. Позиція сторони обвинувачення.
		 
		Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був змінений в порядку ст. 338 КПК України прокурором у кримінальному провадженні -заступником начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань обласної прокуратури     ОСОБА_12 , погодженим заступником керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_17 04.04.25, вступній промові та виступі під час дебатів.
		 
		Сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_14  своїми умиснимипротиправними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.111-1 ККУкраїни,  колабораційна діяльність, тобто передача матеріальних ресурсів незаконним збройним формуванням держави-агресора.
		Під час судового розгляду прокурор вважав, що стороною обвинувачення надано суду достатні та допустимі докази щодо доведення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до статті 91 КПК, та формування у суду внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, та оцінці кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, згідно із статтею 94 КПК.
		Прокурор зазначає, що винуватість ОСОБА_14 в пред`явленомуобвинуваченні єповністю доведеноюта підтверджуєтьсядослідженими усудовому засіданнідоказами, які суд сприймав безпосередньо, показаннями свідків.
		 
		В судовихдебатах прокурорпросив:«Беручидо увагитяжкість кримінальногоправопорушення,який вчинено в складний для країни та людей особливий період боротьби за виживання в умовах воєнного стану, повномасштабної війни, враховуючи, що ОСОБА_14 , будучи представником держави  працівником правоохоронного органу, займаючи посаду начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, маючи спеціальне звання «майор поліції», перебуваючи на окупованій території, не дотримуючисьприсяги поліцейського,наданої народовіУкраїни,порушуючи вимогиКонституції Українита іншогозаконодавства,добровільно,без наявностіпсихічного чифізичногопримусуабо крайньоїнеобхідності,добровільно передавпредставникам військовихформувань рфматеріальні ресурси? службовийавтомобіль «SkodaRapid»,д.н.з. НОМЕР_1 (насиньому фоні), призначитийому такепокарання:5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю ОСОБА_14 , з позбавленням права обійматибудь-якіпосади вправоохоронних органах,органах влади,місцевого самоврядуваннята підприємствах,установах організаціяхстворених органамивлади тамісцевого самоврядування строком на 15 років, з позбавленням на підставі ст.54 ККУкраїни звання «майор поліції».
		 
		Конфіскувати майно, арешт на яке накладено ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Полтави від 23.09.2022 у справі №552/2300/22 (провадження № 1-кс/552/2559/22), а саме: житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 109,9 кв.м., літ. «Б», літ.«Б-1» - сараї, літ.«П»-льох, літ.«Г» - гараж, літ.«У» - вбиральня, розташований за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 6321482500:01:000:1108 площею 2 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6321482500:01:000:1106 площею 2 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6321455100:00:002:0280 площею 0.0965 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6321455100:00:002:0174 площею 0.13 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6321455100:03:000:0545 площею 4.5766 га.
		 
		Конфіскувати майно, арешт на яке накладено ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Полтави від 18.11.2022 у справі №552/2300/22 (провадження № 1-кс/552/3454/22), а саме: автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI 2148», 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , автомобіль «MITSUBISHI LANCER» 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 .
		 
		Конфіскувати тимчасово вилучене в ході затримання ОСОБА_14 майно  мобільний телефон «Samsung SM-G950FD», IMEI НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , s/n НОМЕР_6 , чорного кольору, арешт на яке накладено ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Полтави від 15.09.2022 у справі №552/2300/22 (провадження № 1-кс/552/2444/22).
		 
		Арешти, накладені на зазначене майно, ухвалами слідчого судді Київського районного суду міста Полтави від 15.09.2022 у справі №552/2300/22 (провадження № 1-кс/552/2444/22), від 23.09.2022 у справі №552/2300/22 (провадження № 1-кс/552/2559/22) та від 18.11.2022 у справі №552/2300/22 (провадження № 1-кс/552/3454/22), залишити до фактичного виконання вироку в частині конфіскації майна.
		 
		Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_14 , сторона обвинувачення переконана, що версію ОСОБА_14 щодо розвитку подій щодо непричетності до добровільної передачі транспортного засобу Шкода Рапід, д.н.з. НОМЕР_1 представникам окупаційної влади, колегії суддів слід сприймати критично, свідчення його є нічим іншим, ніж лінією захисту від обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення з метою ухилитися від кримінальної відповідальності, але вона повністю спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, які суд сприймав безпосередньо та показаннями свідків.
		 
		Зазначає, що сторона захисту жодним чином не спростовує надані докази.
		 
		ІІІ.Позиція сторонизахисту щодо пред`явленого обвинувачення
		Правова позиція сторони захисту відображена, зокрема, у вступній промові, усних показаннях обвинуваченого та виступах під час дебатів. 
		Обвинувачений ОСОБА_14 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.111-1КК Україниневизнав,заперечивобставини,викладені уобвинувальному актіта просивсуд йоговиправдати.На йогодумку,жодного належногодоказу йоговинуватості прокуроромнадано небуло.Незаперечував фактособистої передачіавтомобіля «ШкодаРапід»,д.н.з. НОМЕР_1 в користуванняпредставникам окупаційноївлади, але зазначив, що він виконував наказ свого керівника - т.в.о. начальника відділу поліції ОСОБА_18 і події відбулися не після 15 березня 2022, а раніше, конкретну дату суду не зазначив.
		 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 пояснив, що він обіймав посаду начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Куп`янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області з березня 2021, був звільнений 14.06.2022. Всього за РВ було закріплено 13 автомобілів, в його підрозділі було 3 автомобілі  Дастер, Шкода Рапід і Докер. За ним був закріплений Докер, за ОСОБА_19 .
		 
		З початку повномасштабного вторгнення в Україну  24.02.2022, вже 25.02.2022 військові роззброїли РВ, спочатку забрали один з автомобілів  Дастер, а вже після 10 березня 2022 також забрали всі автомобілі, які були закріплені за РВ та перебували на штрафмайданчику, хоча був наказ керівника, щоб всі транспортні засоби вивезли з території РВ.
		 
		РВ працював до 10 березня 2022, патрулювали місто, надавали допомогу, жодних вказівок керівництва щодо евакуації матеріальних цінностей та співробітників поліції не надходило. Він сам евакуював деяке майно та зберігав у себе вдома, зброю закопав.
		 
		Під час окупації смт.Великий Бурлук російськими загарбниками, озброєні військовослужбовці під тиском забрали більше 150 автомобілів у голови адміністрації, у поліції, у державних підприємств, у фермерів та звичайних громадян, всі віддавали автомобілі, так як не було можливості чинити супротив під страхом смерті.
		 
		ОСОБА_14 не заперечував факт особистої передачі автомобіля «Шкода Рапід», д.н.з. НОМЕР_1 в користування представникам окупаційної влади, бачив як на ньому вони пересувалися, як і на інших автомобілях, які забрали у інших осіб.
		 
		Але, наказ про передачу автомобіля Шкода Рапід він отримав від свого безпосереднього керівника - т.в.о. начальника відділу поліції ОСОБА_18 , який йому зателефонував на власний телефон та надав наказ, щоб він зателефонував в свою чергу ОСОБА_20 та надав команду своєму підлеглому привезти автомобіль Шкода Рапід, який був схований останнім. 
		 
		ОСОБА_14 одразу зателефонував ОСОБА_20 , щоб він привіз автомобіль, який був схований, як обвинувачений дізнався пізніше, в гаражі у ОСОБА_21 . Шкоду ОСОБА_22 привіз швидко, десь через 20 хвилин, віддав обвинуваченому ключі та пішов. ОСОБА_14 оточили озброєні військові, і коли вивели ОСОБА_18 з будівлі РВ, він віддав ключі від автомобіля окупантам та разом з ОСОБА_18 поїхали додому.
		 
		Обвинувачений зазначив колегії суддів, що в той час перебував в дуже тяжкому емоційному стані, був пригнічений, двічі перебував в полоні і навіть вже не знав, що ще можна чекати від окупантів, які застосовували до нього фізичне та психічне насильство.
		 
		ОСОБА_14 вважає, що ОСОБА_18 віддав йому наказ про передачу автомобіля Шкода Рапід, д.н.з. НОМЕР_1 під тиском озброєних військових рф, яких було більше 20 осіб, з метою збереження свого життя та здоров`я, так як обвинувачений чув крики ОСОБА_18 та переживав, що якщо він не виконає наказ керівника, можуть постраждати інші люди.
		 
		ОСОБА_14 в судовому засіданні зазначив, що ніколи не співпрацював з окупантами, не здійснював колабораційну діяльність, не допомагав країні агресору, не укладав жодних трудових договорів, не отримував паспорт рф, навіть гуманітарну допомогу не отримував. Ніколи не розцінював наказ ОСОБА_18 про передачу автомобіля озброєним військовим рф як незаконний, а навпаки зазначив, що вчинив правильно, зберіг життя інших людей, що є ціннішим за майно. Вважає, що він діяв в умовах крайньої необхідності з метою усунення небезпеки для життя та здоров`я інших осіб.
		 
		Звернув увагу колегії судів, що його діями, як зазначив прокурор в обвинувальному акті, навіть не спричинена державі майнова шкода.
		 
		Майже всі свідки, допитані в судовому засіданні, надали пояснення на його захист, з матеріалів кримінальної справи, а також стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України.
		 
		Разом з цим, позицію обвинуваченого під час розгляду обвинувального акту колегія суддів розцінює як захисну та таку, що має на меті уникнення відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення та є неправдивою, так як, по-перше, ним не спростовується факт передачі транспортного засобу представникам окупаційної влади держави агресора; по-друге  на неодноразові запитання колегії суддів, прокурора та захисника  адвоката ОСОБА_13 , ОСОБА_14 вказав, що передача автомобіля відбулася після повної окупації селища Великий Бурлук, а саме: в період після 15 березня 2022 до 20 березня 2022, точної дати не пам`ятає.
		 
		Позиція сторони захисту полягала у твердженнях про невинуватість ОСОБА_14 з огляду на те, що докази сторони обвинувачення не підтверджують обставини, про які зазначено в обвинувальному акті.
		 
		В судовихдебатах стороназахисту  адвокат ОСОБА_13 просиввизнати невинуватимОСОБА_14  в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, та виправдати ОСОБА_14 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України.
		 
		Захисник звернув увагу суду на той факт, що ОСОБА_14 під час розгляду справи не визнав своєї вини та зазначив, що наказ про передачу автомобіля він отримав безпосередньо від свого керівника - т.в.о. начальника відділу поліції ОСОБА_18 , який віддав цей наказ під тиском військових рф з метою збереження свого життя та здоров`я, тобто в умовах крайньої необхідності.
		 
		Відповідно доположень ст.39КК Українине єкримінальним правопорушеннямзаподіяння шкодиправоохоронюваним інтересаму станікрайньої необхідності,тобто дляусунення небезпеки,що безпосередньозагрожує особічи охоронюванимзаконом правамцієї людиниабо іншихосіб,а такожсуспільним інтересамчи інтересамдержави,якщо цюнебезпеку вданій обстановціне можнабуло усунутиіншими засобамиі якщопри цьомуне булодопущено перевищеннямеж крайньоїнеобхідності. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
		 
		ОСОБА_14 , знаходячись поблизу ВП №1 Куп`янського РВП під час інкримінованих йому подій, в оточені озброєних військових рф, які поводили себе агресивно і зухвало, що підтверджується показами свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , в стані сильного душевного хвилювання не міг адекватно сприймати події, які відбувалися навколо, і належним чином оцінити, наскільки реальною була небезпека життю і здоров`ю тво начальника ВП №1 ОСОБА_18 , коли він надав йому наказ забезпечити повернення автомобіля «Шкода Рапід» до території ВИ №1 Куп`янського РВП.
		 
		У зв`язку з чим вважає, що вказані обставини виключають наявність складу злочину передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України в діях ОСОБА_14 .
		 
		Крім того, звертає увагу суду, що стороною обвинувачення на підтвердження правомірності проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №62022170020000146 від 14.03.2022 року стосовно ОСОБА_27 за ч.2 ст.111 КК України, надано витяг з ЄРДР від 14.03.2022 року. Вказаний витяг не містить жодної інформації про початок досудового розслідування діяльності ОСОБА_14 або з приводу фактів вчинення протиправних дій за його участі.
		 
		Відповідно до долучених документів інформація щодо вчинення ОСОБА_14 кримінального правопорушення була внесена до ЄРДР лише 10.06.2022 року в раках кримінального провадження № 62022170020000146 від 14.03.2022 року стосовно ОСОБА_27 за ч. 2 ст. 111 КК України, з позначкою «№6».
		 
		З витягу ЄРДР від 10.06.2022 року вбачається, що підставою для внесення до реєстру відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111 КК України стосовно ОСОБА_14 стали «матеріали правоохоронних органів так контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень», які конкретно - незрозуміло. Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
		 
		Відповідно до ч. 2 вказаної статті досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
		 
		Таким чином, відповідно до частини 3 даної статті, здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. 
		 
		Сторона захисту вважає, що дані внесені 14.03.2022 року відомості до ЄРДР стосовно ОСОБА_27 не давали жодних правових підстав для проведення досудового розслідування відносно ОСОБА_14 .
		 
		Крім того, ч.1 ст. 217 КПК України передбачені підстави для об`єднання кримінальних проваджень: у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами); підстави для виділення кримінальних проваджень в окреме провадження : у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.
		 
		Захисник вважає, що об`єднання та виділення кримінальних проваджень відносно ОСОБА_14 та ОСОБА_27 та інших осіб здійснено безпідставно, а значить незаконно, і свідчить про очевидну недопустимість зібраних у вказаних провадженнях доказів.
		 
		Положення ст. ст. 85, 86 КПК України передбачають, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів; а допустимим визнається доказ, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Таким чином, під час судового розгляду прокурором до суду не надано належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
		 
		Жодний свідок обвинувачення, допитаний в суді, не підтвердив фактичні обставини, викладенні в обвинувальному акті. Обвинувачений ОСОБА_14 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.111-1 КК України, не визнав.
		 
		ІV. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		Колегія суддів, у відповідності до ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, виходячи з приписів ст.373 ч.3 КПК України, відповідно до яких, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, прийшов до висновку, що обставини обвинувачення ОСОБА_14 , викладені у обвинувальному акті, знайшли своє об`єктивне підтвердження, виходячи з наступного.
		ІV.І Показання.
		На підтвердження вини ОСОБА_14 стороною обвинувачення надано докази, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні, яким колегією суддів надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, такі містяться у матеріалах кримінального провадження та за переконанням сторони обвинувачення доводять вину ОСОБА_14 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
		Зокрема,показами свідків,які допитанібезпосередньо усудовому засіданні,попереджені прокримінальну відповідальністьза дачузавідомо неправдивихпоказань таприведені доприсяги (Т.1а.с.203-204,205-206,Т.2а.с.14-19,38-39,92-103,193-196,215-222,Т.3а.с.24-27,102-103,166-167,191-192,210-213, Т.4 а.с.1-4, 77-84, 124-129, 207-210, Т.5 а.с.8-9, 34-35, 116, 198-199, 236-237 матеріалів кримінального провадження).
		1. Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснив суду, що знає ОСОБА_14 , були колегами. На момент окупації працював оперуповноваженим в карному розшуку, не перебував в безпосередньому підпорядкуванні ОСОБА_14 . До 09 березня 2022 ходив на роботу, патрулював, щоб не було мародерства, видавав гуманітарну допомогу. 25.02.2022 окупанти забрали всю зброю, яка перебувала в відділі поліції та автомобілі, які стояли во дворі поліції та були на ходу, автомобіль Дастер також забрали, цей автомобіль вигнав ОСОБА_20 , так як був на зміні в той день. Всього за РВ було закріплено 7-8 автомобілів, точно не знає. Станом на 09.03.2022 всі вказівки по райвідділу надавав начальник РВ ОСОБА_18 , наказу з приводу евакуації не надходило від нього. Також особисто не бачив, щоб ОСОБА_14 евакуював будь-які речі з відділу поліції. 
		 
		Окупанти тільки 10.03.2022 зайшли до приміщення райвідділу, поставили блокпости та зайняли приміщення поліції та кафе «Колос», яке належить дружині ОСОБА_14 . Доступ до поліції був обмежений, так як там стояв блокпост. Окупантами також були зайняті всі адміністративні будівлі: школи, будинок культури, лікарня, ветклініка, медпункт тощо.
		 
		На питаннязахисника повідомив,що 09березня 2022він з ОСОБА_20 забралиавтомобіль ШкодуРапід, д.н.з. НОМЕР_1 , так як вона була закріплена за ОСОБА_20 , загнали її до гаражу, а вже післяповної окупаціїселища після 15.03.2022, точної дати не пам`ятає, зателефонував ОСОБА_14 та попросив повернути автомобіль окупантам. Коли привезли автомобіль до поліції, двері були всі відчинені, речей вже жодних не було. У відділі поліції були представники військових формувань рф, озброєні, ОСОБА_14 та ОСОБА_28 вже там були.
		 
		Під час окупації бачив ОСОБА_14 декілька раз, коли зустрічалися з працівниками поліції в центрі, пили каву та спілкувалися, ОСОБА_14 не агітував нас жодного разу до співпраці, а навпаки ставився негативно до окупантів, всі розмови були за виїзд з селища, так як нікого не пускали (чоловіків). Збір особового складу поліції представниками рф був 13.06.2022, коли вже виїхав до Харкова.
		 
		Особисто не бачив, щоб обвинувачений співпрацював з окупаційною владою чи допомагав будь-яким чином, не закликав до співпраці з ними. 
		 
		Знає, що окупанти держали в полоні ОСОБА_14 на агрегатному заводі в м.Вовчанську. Зазначив, що кафе «Колос» знаходиться поруч з відділом поліції, огороджене одним парканом, окупанти в ньому мешкали, самовільно його зайняли, як і всі будівлі в селищі, дозволу ні в кого не питали.
		 
		Заїхати до відділу поліції можна було тільки через паркан в кафе «Колос». Чи надавав ОСОБА_14 будь-яку допомогу, йому невідомо. Виїхав з ОСОБА_29 в с.Гнилиця 26.04.2022, а вже вкінці квітня в робочому чаті написали, що треба виїжджати всім працівникам поліції, якщо хочемо працювати і надалі. Виїхати було складно, але можливо.
		 
		Був робочий чат в месенджері, де ми (працівники поліції) відмічалися до 07.04.2022. Після комендантської години не можна було пересуватися по селищу, не бачив, щоб ОСОБА_14 пересувався будь-яким чином в комендантську годину.
		 
		2.  ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснив, що 23.02.2023 весь особовий склад перевели на особливий порядок патрулювання та чергування. 24.02.2023 ОСОБА_18 зібрав особовий склад, роздав зброю, про що розписалися, доповідав керівництву, оголосив про план Фортеця, охорона будівлі, команди евакуюватися не було. 
		 
		25.02.2023 окупанти заїхали до РВ, забрали всю зброю, яка там перебувала. Ми працювали до 09 березня згідно графіку, доки російські воєнні не окупували ОСОБА_29 , нав`язували свої порядки, зайняли всі адміністративні будівлі  школи, лікарня, будинок культури. ОСОБА_18 доповідав начальнику Куп`янського РВ, була вказівка покинути роботу, місто ОСОБА_29 , забрати зброю, майно та сховати по домівкам. ОСОБА_31 особисто евакуював кримінальні провадження, але всі не встиг вивезти, окупанти все розбивали, ламали.
		 
		Бачив як до ВП під`їхав ОСОБА_14 на власному автомобілі (ВАЗ 2106), з нього вийшли ОСОБА_18 і ОСОБА_14 , які підійшли до 5-7 окупантів, у ОСОБА_18 питали про зброю, транспортні засоби. З розмови було зрозуміло, що представники рф знають про всі транспортні засоби, які перебувають у відділі поліції, знають навіть моделі камер. 
		 
		Відомо, що ОСОБА_14  надавав вказівку ОСОБА_16 про видачу йому службового автомобіля Шкода Рапід, д.н.з. НОМЕР_1 та особисто передав його представникам рф. Не памятає, коли все це було, але вже після того, як окупанти зайшли в селище, можливо у другій половині березня 2022.
		 
		До 10 березня 2022 ходили на роботу, а потім до 07.04.2022 (доки був зв`язок в селищі) відмічалися в робочій групі, що з нами все гаразд. 28 квітня 2022 надійшла команда від відділу кадрового забезпечення про негайну евакуацію протягом 3-4 днів, але вдалося виїхати тільки 13.06.2022 (з п`ятого разу). 14.06.2022 був звільнений з поліції, тільки 28.11.22 поновився на роботі, а в жовтні 2023 повернувся до 
		 
		ОСОБА_32 питання захисника повідомив, що він працював з ОСОБА_14 біля 5 років та претензій до ОСОБА_14 не має, одного разу була сутичка в 2019 році, але ОСОБА_14 вибачився та конфлікт був вичерпаним. 
		 
		3. Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що ОСОБА_14 був безпосереднім його керівником. 23.02.2022 зібрали весь особовий склад поліції, видали зброю та наказали патрулювати, охороняти адміністративні будівлі. Вказівки давав начальник т.в.о.Павленко. 25 лютого 2022, коли був на чергуванні, від в.о. начальника поліції ОСОБА_18 була вказівка здати зброю, щоб не провокувати окупантів. Окупанти в той день пройшли повз село, ще не було окупації, забрали всю зброю, яка була на той час в РВ, забрали автомобілі Рено та Дастер точно пам`ятає. Працювали до 09 березня 2022 року згідно графіку по службі, патрулювали по місту, оберігали спокій населення. Вже 10.03.2022 селище було окуповане, біля відділу поліції поставили блокпости, попасти до будівлі було неможливо. 
		 
		Кафе «Колос» належить дружині ОСОБА_14 , його захопили разом з відділом поліції та іншими адміністративними будівлями, розселили в ньому окупантів, так як воно є єдиною будівлею з відділом поліції та огороджене єдиним парканом. Не відомо, чи працювало кафе. Бачив, що на автомобілях, які належали відділу поліції їздили окупанти. 
		 
		ОСОБА_33 було створено робочу групу в месенджері, де працівники поліції повинні були відмічатися, працювала група до 07.04.2022 поки був зв`язок в селищі.
		 
		Вказівка здати зброю та віддати автомобіль була не ОСОБА_14 , а в.о.начальника відділу поліції Павленка. Після окупаціїселища,десь удругій половині березня2022,точної датине пам`ятає, вінпривіз службовийавтомобіль «ШкодаРапід» доРВ тапередав ключівід нього ОСОБА_14 . Потім неодноразово бачив, як на вказаному автомобілі пересувалися окупанти. У ОСОБА_14 був власний транспорт ВАЗ 2106.
		 
		ОСОБА_14 його ніколи не закликав до співпраці з окупантами, також йому не відомі факти співпраці обвинуваченого з окупаційною владою чи порушення присяги.
		 
		Відомо, що майно з РВ було евакуйовано ОСОБА_14 , в приміщенні поліції ще був Єчін.
		 
		4.Свідок ОСОБА_34  повідомив, що на початку повномасштабного вторгнення рф на територію України працював поліцейським СРПП ВП № 1 Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області та навчався на 3 курсі в університеті внутрішніх справ, диплома про вищу освіту на початку війни ще не мав. Був підлеглим ОСОБА_14 , відносини були з ним нейтральними, робочими, на початку воєнних дій перебував у м.Великий Бурлук, ніс службу у ВП № 1 Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області. В.о. начальника РВ ОСОБА_18 видав наказ про посилення несення військової служби, всі отримали зброю, повідомили про план «Фортеця». Повідомив, що ми не виконуємо накази з м. Куп`янська, а виконуємо накази тільки з м.Харкова. В перші дні війни у ОСОБА_14 був пригнічений стан, потім нейтральний.
		 
		24.02.2022 біля 06.30 години окупанти пройшли повз міста Великий Бурлук в бік м.Харкова, не окупували. Ми продовжили патрулювати місто, але вже без зброї і в цивільному одязі. Військ рф на території Великого Бурлука приблизно до 10 березня 2022 не було. Потім в.о. начальника ОСОБА_18 наказав збирати речі та йти по домам, зброю забрати та сховати, справи вивезли з РВ, що з транспортними засобами зробили  невідомо, до окупації рф вони перебували в дворі РВ. Після 09.03.2022 поїхав в с.Гнилиця В.Бурлуцького району, коли дізнався, що окупанти шукають правоохоронців та вимушують на них працювати, переїхав до с.Червона Хвиля, так як не хотів на них працювати.
		 
		Вказав, що ОСОБА_14 особисто його агітував продовжити навчання в навчальному закладі МВС рф з подальшою перспективою отримання звання «лейтенант» у правоохоронних органах рф. Ця подія відбулася 26.02.2022 в приміщенні ВП № 1 Куп`янського РВП в Харківській області в черговій частині. ОСОБА_14 підійшов до нього і сказав, що шкода, що ти не закінчив навчання (був на 3 курсі), а потім повідомив, що допоможе з освітою та званням в Бєлгороді. Вказане чули ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , працівники чергової частини. 
		 
		На питання прокурора, чи сприйняв свідок як жарт пропозицію навчання в рф, повідомив, що не розцінював сказане як жарт, а навпаки - сприйняв це як пропозицію, тому і відповів, що таких послуг не потребую. Вважає, що у ОСОБА_14 є знайомі в рф. 
		 
		На питання сторони захисту як відреагували на сказане присутні на жарт ОСОБА_14 , повідомив, що хтось сказав (не пам`ятає хто саме): «Не переживай, довчишся та отримаєш диплом про освіту».
		 
		На питання сторони захисту чи були конфлікти з ОСОБА_14 , повідомив, що щодо нього ОСОБА_14 проводилося службове розслідування, так як він загубив матеріали про адміністративне правопорушення.
		 
		Не чув від ОСОБА_14 позитивного ставлення до окупантів чи влади рф. Вказав, що його не допитували працівники ДБР чи СБУ щодо ОСОБА_14 під час досудового розслідування.
		 
		Вже після звільнення з окупації, ОСОБА_20 приїжджав до дому ОСОБА_37 , щоб забрати зброю та посвідчення, яке залишилося.
		 
		До 10 березня 2022 була можливість вивезти з поліції техніку, речі, автомобілі, але такого наказу не було. Відомо, зі слів ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , що військові рф ходили по домівках співробітників поліції та забирали зброю та автомобілі, змушують працювати на рф. Йому телефонував ОСОБА_14 після цього та повідомив, що невідомі в масках забрали в нього зброю.
		 
		Особисто не бачив, щоб ОСОБА_14 спілкувався з окупантами та представниками рф,
		 
		5. Свідок ОСОБА_40 в судовому засідання пояснила, що на момент початку воєнної агресії проти України працювала поліцейським в СРПП в с.В.Бурлук, ОСОБА_14 був начальником СР патрульної поліції, тобто безпосереднім керівником. На момент окупації працювала в поліції тільки півроку, працювала з базою Армур. Ресторан «Колос» належить дружині обвинуваченого, знаходиться поруч з відділом поліції, огороджений одним парканом. 24 лютого 2022 перебувала на нічному чергуванні, після якого екстрено зібрали всіх працівників та видали зброю, дівчат відпустили додому. Не відомо, чи була евакуація, речі не збирала з кабінету, про ОСОБА_14 їй нічого не відомо, зброю віддали на зберігання всім працівникам, ОСОБА_14 наказав всім працівникам поліції її сховати. Їй нічого не відомо, що саме евакуював з відділу поліції ОСОБА_14 та що йому вдалося сховати. Знає, що окупанти 25.02.2022 забрали з двору поліції джип  поліцейську патрульну машину. 
		 
		Був робочий чат в месенджері, де ми (працівники) повинні були кожного дня писати, що все гаразд, живі. В березні на роботу приходила декілька разів, а 31.04.2022 попередили, що потрібно будь-яким чином вибиратися з окупації, або будуть звільняти. Тому 40 км йшла пішки, щоб вибратися з селища та потрапити до Харкова. 
		 
		ОСОБА_14 ніколи не закликав до співпраці з окупантами, не агітував нікого, їй не відомі факти співпраці обвинуваченого з окупаційною владою, чи ходив він на роботу. Пояснила суду, що російські воєнні одразу захопили відділ поліції, кафе «Колос», де мешкали, забрали зброю та автомобілі у працівників поліції. 
		 
		6. В судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_41 , яка пояснила, що виконувала обов`язки оперуповноваженого, ОСОБА_14 не був її безпосереднім начальником. Керівником РВ був ОСОБА_18 , 25.02.2022 весь склад поліції озброїли та надали наказ нести службу, патрулювати. До 08 березня 2022 ходила на роботу, патрулювала, щоб не було мародерства. Створили в месенджері робочий чат, і поки був інтернет на території ОСОБА_29 та будь-який зв`язок (до 07.04.2022), ми кожного дня ставили +, що все добре, живі та здорові. Їй відомо, що з відділу поліції евакуйовано кримінальні справи та важливі документи. Які саме автомобілі забрали окупанти, їй не відомо, бачила, що на Дастері їздили воєнні окупанти.
		 
		Її ОСОБА_14 ніколи не закликав до співпраці з окупантами, також не відомі факти співпраці обвинуваченого з окупаційною владою. 
		 
		У неї вдома був пістолет та автомат, в середині березня їй зателефонував ОСОБА_14 та попросив повернути зброю, повідомив, що це наказ ОСОБА_18 . Віддала зброю (автомат та 3 магазина до нього) без запису. 
		 
		Відомо, що окупанти держали в полоні ОСОБА_14 на агрегатному заводі в м.Вовчанську. Особисто не бачила будь-яких фактів співпраці обвинуваченого з окупантами, тільки чула зі слів мешканців міста. 
		 
		7. Свідок ОСОБА_42 під час допиту в залі суду пояснив, що на момент початку повномасштабної війни проти України працював дільничним ВП № 1 Куп`янського РВ ГУ НП в Харківській області. ОСОБА_14 жодних наказів не надавав, не був його підлеглим. Пояснив, що весь склад поліції ходив до 09 березня 2022 на роботу, оберігали спокій городян, патрулювали, щоб не було мародерства, всіх озброїли, йому та дружині було видано по пістолету та автомату. Відомо, що 25.02.2022 окупанти забрали всю зброю, яка перебувала у відділі поліції, забрали транспортні засоби, які були на подвір`ї, знає про автомобіль ОСОБА_43 , так як на ньому виїхали окупанти.
		 
		Ввечері 08.03.2022 зателефонував голова ОСОБА_44 та повідомив, що окупанти заїхали та окупували село, тому одразу повідомив цю інформацію ОСОБА_18 та поїхав з дружиною до РВ. Повідомив, що з відділу поліції сам з дружиною евакуював жорсткі диски, які містили секретну інформацію, власні речі на особистому автомобілі, так як був наказ начальника відділу поліції ОСОБА_18 не виходити на роботу, тільки відмічатися у групі «Вотсап», що все з ними гаразд. Доки був зв`язок (до 07.04.2022) у селищі, працівники поліції відмічалися. 
		 
		В середині березня йому зателефонував ОСОБА_14 та попросив повернути зброю до відділу поліції, після чого він одразу зателефонував ОСОБА_18 , щоб останній роз`яснив, навіщо повертати зброю. Цього ж дня, ОСОБА_14 особисто приїхав на власному автомобілі ВАЗ 2106 до них додому і забрав автомат. 
		 
		Особисто не бачив і не чув, щоб ОСОБА_14 його та працівників поліції закликав до співпраці з окупантами, примушував з ними працювати. Відомо, що ОСОБА_14 тримали в полоні на агрегатному заводі у м.Вовчанську.
		 
		8. Свідок ОСОБА_45 в судовому засіданні пояснив, що є ветераном війни, учасником бойових дій, був в ОСОБА_46 та ОСОБА_47 , на початку війни займав посаду поліцейського СРПП, за ним авто не було закріплено, ОСОБА_14 був безпосереднім керівником під час роботи, відносини: підлеглий  керівник, неприязні не було. Вказівка вийти на патруль була від ОСОБА_18 , спостерігали за ситуацією в місті та доповідали про обстановку. 25 лютого 2023 написали в робочій групі Вайбера, що іде рашистська колона, окупанти зайшли до відділу поліції та заволоділи зброєю, яка залишилась в РВ (майже вся зброя була видана співробітникам для патрулювання) та автомобілями (автомобіль Дастер точно пам`ятає, що забрали в той день). 
		 
		Особисто нічого не бачив і не чув, щоб ОСОБА_14 співпрацював з окупантами. 
		 
		Вважає, що до 09 березня 2022 була можливість евакуювати і техніку, і документи. Була команда від ОСОБА_14 зняти шеврони, сам був в цивільному одязі. Населення відноситься до ОСОБА_14 або безпосередньо, або ненавидять.
		 
		9.Свідок ОСОБА_48  пояснила суду, що на роботі з ОСОБА_14 не перетиналася, хоча працювали в одному РВ. ОСОБА_49 зазначила, що про співпрацю ОСОБА_14 з рф їй нічого не відомо, на роботі була останній раз 23.02.2022, так як дівчатам, у кого є неповнолітні або малолітні діти дозволили не приходити на роботу. Зв`язок у селищі був до 07.04.2022, була група в месенджері watsapp, ставили "+", хто був на місці. З приводу евакуації техніки та справ з РВ їй нічого не відомо, бачила як на автомобілі РВ їздили окупанти. 
		 
		10. ОСОБА_50 в судовому засіданні пояснив, що знає ОСОБА_14 давно, служили з ним разом в 1990, стосунки з ним нормальні. На початку війни перебував у відрядженні у ВЧ НОМЕР_7 . Особисто не бачив, щоб ОСОБА_14 співпрацював з окупантами, але зі слів інших осіб - ОСОБА_51 , який є головним інженером в с.Червоній хвилі та мешкає в с. Голубівка, вказав суду, що останній особисто бачив, як ОСОБА_14 надав своє кафе окупантам та супроводжував військові колони. 
		 
		На питання сторони захисту повідомив, що стосунки з ОСОБА_14 були нормальні, але був конфлікт, коли на нього в 2021 склали протокол про адміністративне правопорушенння.
		 
		11.Свідок ОСОБА_52  під час судового засідання зазначив, що вони з ОСОБА_14 колеги, працювали в одному РВ. На початку повномасштабної війни 24.02.2022, в.о.нач РВ ОСОБА_18 видав наказ отримати зброю та патрулювати містом. Працювали до 09.03.2022, поки селище не окупували. 
		 
		26.03.2022 окупанти наказали повернути службовий автомобіль Рено Дастер, свідок повідомивпро цекерівнику РВ-Павленку,і тойнаказав такожвіддати вказанийавтомобіль. Залишився один автомобіль ВАЗ 2107, який заховали.
		 
		Зазначив, що до 09.03.2022 можна було вивезти техніку з РВ, евакуювати справи, але таких наказів не було.
		 
		В месенджері була робоча група працівників поліції, де всі повинні були відмічатися, до 07.04.2022 доки був зв`язок, група працювала. 
		 
		За словами ОСОБА_53  нічого не знав, що ОСОБА_14 співпрацював з окупантами. 13.07.2022 були загальні збори працівників поліції, де пропонували співпрацю з окупантами, на зборах був і ОСОБА_14 . Збори проводилися начальником ГУ в Харківській області, на шевроні була літера Z, агітували всіх, щоб працювали в поліції окупантів, надали 2 тижня, щоб обміркувати пропозицію. 
		 
		Знає, що ОСОБА_14 відмовився від праці з окупантами, від посади начальника РВ, особисто ОСОБА_14 також нікого не агітував до праці з загарбниками. Свідок зазначив, що з ОСОБА_14 не спілкувався особисто, але чув від інших, що його затримували окупанти, також знає, що в кафе "Колос" жили окупанти, територія була огороджена, вільно туди ніхто не міг потрапити.
		 
		12. ОСОБА_54 пояснив суду, що був розвідником ВСУ, учасник АТО, має численні нагороди. На початку війни ОСОБА_14 буд його безпосереднім керівником, працював в РВ (Великий Бурлук). Під час допиту ОСОБА_55 зазначив, що йому нічого не відомо про співпрацю ОСОБА_14 з окупантами. Знає, що 09 березня 2022 окупанти самовільно захватили ресторан «Колос», який належить дружині ОСОБА_14 
		 
		13.07.22 йому зателефонував інспектор патрульної поліції Доля та повідомив, що будуть збори біля РВ щодо співпраці з російськими загарбниками, відмовився, але йому сказали, що краще піти на збори, так як служив в АТО. Окупанти садили його в камеру, агітували його працювати, ОСОБА_14 був присутнім. Також бачив, як ОСОБА_14 затримували, користувалися його автомобілем. 
		 
		ОСОБА_55 розповів суду, що йому нічого не відомо про те, що ОСОБА_14 розселяв окупантів, постачав їм техніку та співпрацював з рф. 
		 
		13. ОСОБА_56  під часдопиту всудовому засіданніпояснив,що працював старшим інспектором в ВП №1 Куп`янська, нічого не бачив, не чув про колабораційну діяльність ОСОБА_14 . 
		 
		Зазначив, що 24.02.2022 дізналися про війну, керівник ОСОБА_18 всіх працівників зібрав в РВ, видали зброю, наказали патрулювати та підтримувати порядок в селищі. До 09.03.22 працювали, жодних вказівок щодо евакуації не надходило, патрулювали по формі, кожен був зі зброєю. Після окупації 09.03.2022 окупанти забрали всю зброю з РВ, транспортні засоби, які були на ходу, новий автомобіль ОСОБА_43 . 
		 
		Шкода рапід була схована, але ОСОБА_18 надав наказ віддати цей автомобіль окупантам, точну дату не пам`ятає, але вважає, що ці події були в другій половині березня.
		 
		До 07.04.22, поки не заглушили мобільний зв`язок, була група працівників поліції в Вотсапі, яку вела ОСОБА_57 , де всі відмічалися. 7 липня 2022 заїхав до нього додому ОСОБА_14 і передав, щоб я зібрав по можливості всіх співробітників РВ. Окупанти проводити зустріч з працівниками поліції, пропонувати робити на росію, хто відмовиться, сказали життя не буде, дали строк 2 тижні. 17.07.2022 ОСОБА_58 виїхав через росію в Україну та повернувся до Харкова. 
		 
		Окупанти захоплювали всі адміністративні будівлі, поліцію, будинок культури, лікарню тощо. ОСОБА_14 розповідав, що захватили силою його кафе, особисто звертався до ОСОБА_20 , щоб відключив електропостачання в кафе (в середині березня). ОСОБА_58 бачив, що коли ОСОБА_14 затримали окупанти, він був на машині зеленого кольору ВАЗ 2106. Бачив, як на даному автомобілі пересувалися окупанти. На службовому автомобілі ОСОБА_14 не пересувався.
		 
		Свідку ОСОБА_59 невідома інформація, що ОСОБА_14 співпрацював з окупантами, знає, що його забирали в полон двічі.
		 
		Останній раз був на чергуванні 09.03.2022, забрав з РВ всю документацію та зброю, сховав, а потім за вказівкою ОСОБА_14 знищив документи. Про цей факт знає його дружина.
		 
		На питання обвинуваченого повідомив, що зняти шеврони  було особисте рішення, жодних вказівок керівництва з цього приводу не було. Нічого не відомо з приводу того, що ОСОБА_14 їздив по домівкам сельчан, забирав автомобілі та передавав їх окупантам. Нічого не відомо про факти розселення окупантів ОСОБА_14 .
		 
		14. Свідок ОСОБА_60 повідомив суду, що з 16.02.2022 був у відпустці у с.Шипувате Велико-Бурлуцького району, до 27.02.22 отримав табельну зброю. До 08.03.2022 чергували, як окупували селище - мешкав у с.Малий Бурлуку. ОСОБА_61 бачив, що ОСОБА_14 їздив на власному автомобілі ВАЗ 2106 зеленого кольору, вікна були тоновані. Бачив, як службові автомобілі Ніва та Шкода рапід пересувалися в колоні окупантів з буквами Z, йому відомо, що вказані автомобілі віддано за наказом ОСОБА_62 .
		 
		15.Свідок ОСОБА_63  під часдопиту зазначив,що працювавоперуповноваженим ВП№ 1Куп`янського РВП,   ОСОБА_14 ніколи не закликав працівників поліції до співпраці з окупантами, нічого не знаю про факти передачі автомобілів окупантам. 13.07.22 були збори працівників поліції, які проводила окупаційна влада, пропонували працювати на державу агресора. Знає, що ОСОБА_14 просив звільнили ОСОБА_38 з полону.
		 
		16. Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_64 в судовому засіданні пояснив, що знайомий з ОСОБА_14 , так як останній був його безпосереднім керівником на роботі, а він займав посаду інспектора СРПП. 23.02.2022 під час чергування в поліції, почув вибухи з боку кордону, зателефонував всім, начальник РВ ОСОБА_18 зібрав весь особовий склад працівників поліції, давав вказівки, оголосив про план «Фортеця», видав всім працівникам зброю та наказав патрулювати, роздавати гуманітарну допомогу. Вказівок евакуюватися не поступало.
		 
		Не бачив та не чув, щоб ОСОБА_14 спілкувався з окупантами та військовими. ОСОБА_65 зазначив, що ОСОБА_14 неодноразово брали в полон, але особисто нічого не бачив. Знає, що ОСОБА_14 вивіз своє майно з кабінету РВ на своєму авто. ОСОБА_14 зустрічався з іншими працівниками. 
		 
		13.07.2022, коли планував виїжджати з селища, зателефонувала дружина Долі та повідомила, що ОСОБА_14 збирає всіх працівників поліції на площі, так як з ними будуть проводити розмову представники рф. Свідок прийшов на площу, там вже було 12-13 осіб, ОСОБА_14 також там був присутнім. Під`їхала автівка і з неї вийшов голова воєнної адміністрації Харківської області в комуфляжі (представник рф), разом з представником Куп`янського карного розшуку, пропонували всім присутнім працювати на рф, надали строк тиждень для надання відповіді. Одразу ніхто не погодився, що було далі  не знає, так як виїхав з селища.
		 
		На питання захисника повідомив, що ОСОБА_14 на своєму власному автомобілі перевозив майно з кабінету РВ поліції, яке саме майно  йому не відомо. ОСОБА_14 його не відмовляв від виїзду з селища, але вдалося виїхати в липні 2022.
		 
		Зазначив, що автомобіль Duster забрали з двору відділу поліції майже у перший день війни, також забрали зброю, яка була у чергових. ОСОБА_65 не бачив біля будинку ОСОБА_14 автомобілів з літерою Z. Про обшуки йому відомо, що представники рф ходили по дворах співробітників поліції та шукали зброю, до нього також намагалися зайти до будинку, але вдома нікого не було. Зі слів ОСОБА_66 у комендантську годину ОСОБА_14 не їздив, також не бачив, щоб на авто ОСОБА_14 їздили окупанти.
		 
		17.Свідок ОСОБА_67  в судовому засіданні пояснив, що знає ОСОБА_14 , так як разом працювали в одному РВ. 24 лютого 2022 всім працівникам поліції видали табельну зброю, повідомили про план «Фортеця», наказали патрулювати містом, охороняли магазин, де людям видавили хліб. 25.02.2022 заступив у чергування, в цей день окупанти проходили через місто Бурлук, змусили віддати всю зброю, яка перебувала в відділі поліції та автомобілі, які стояли во дворі адміністративної будівлі поліції. Працювали до 09 березня 2022, потім перебував за місцем проживання за наказом ОСОБА_18  в.о. начальника РВ.
		 
		Був робочий чат в месенджері, де писали новини, і працівники поліції повинні були відмічатися, що з ними все гаразд. Працював, доки був зв`язок в селищі. В групі було написано: форму не одягати після 09.03.2022.
		 
		13.07.2022 ОСОБА_14 приїхав до нього додому на власному автомобілі ВАЗ 2106 зеленого кольору та запропонував зібрати всіх працівників до РВ, де окупанти агітували всіх до співпраці під страхом переслідування. 28.07.2022 забрали до полону у м.Куп`янськ, де був 43 доби.
		 
		В червні 2022 року ОСОБА_68 бачив авто ОСОБА_14 , за кермом якого були окупанти ( ОСОБА_14 в той час був у полоні). ОСОБА_14 особисто не агітував нікого до співпраці з окупантами. ОСОБА_68 зазначив, що не бачив, щоб ОСОБА_14 їздив на службовому автомобілі, також йому не відомо, що ОСОБА_14 розселяв окупантів.
		 
		18. ОСОБА_69  під часдопиту всудовому засіданнізазначив,що напочатку війниперебував влікарні зкороно вірусом,виписали йогов березні2022,коли блокпостив селищівже стояли. Пояснив,що  ОСОБА_14 був його керівником до 2021, бачив як ОСОБА_14 спілкувався з окупантами без страху, спокійно, не під дулом автомату. Зазначив, що ОСОБА_14 завжди пересувався на власному автомобілі ВАЗ 2106 зеленого кольору, вікна були тоновані, але відкриті. Бачив, як приїжджав джип з літерою Z, зупинялись біля кафе «Сімейний очаг», ОСОБА_14 був з ними. 
		 
		13.07.2022 приїжджали окупанти до нього додому, влаштовували обшук, питали хто головний, хто начальник. А 14.07.22 окупанти йому одягли на голову пакет та зав`язали скотчем, хотіли вбити його за непокору, за ненадання інформації, він чув голос ОСОБА_14 , вважає, що ОСОБА_14 був "своєю" людиною для окупантів. 
		 
		На питання захисника повідомив, що працював в РВ з 2014 року, потім його відкомандирували до Куп`янська, у ОСОБА_14 були до нього претензії, але неприязних стосунків не було, звільнився з поліції через щоденні поїздки до іншого міста.
		 
		19.Свідок ОСОБА_70  повідомив суду, що 13.07.2022 побачив ОСОБА_14 , який шукав ОСОБА_71 , який продає автозапчастини. Потім під`їхали на БТР окупанти. ОСОБА_72 не чув, як ОСОБА_14 спілкувався з окупантами. Зазначив, що ОСОБА_14 їздив на ВАЗ 2106 зеленого кольору, в кафе "Колос" мешкали окупанти, більше нічого не чув і не бачив.
		 
		20. ОСОБА_73  в судовомузасіданні пояснив,що був водієм в прокуратурі, наразі пенсіонер. Про ОСОБА_14 та про його можливу співпрацю з окупантами йому нічого не відомо. Під час окупації перебував в селищі Бурлук, з хати не виходив, іноді по хліб ходив, не бачив жодного разу за час окупації ОСОБА_14 . 
		 
		21. Свідок ОСОБА_74 (пенсіонер) повідомила суду, що працювала прибиральницею в прокуратурі, нічого не знає, була дома, нікуди не виходила, особисто ОСОБА_14 не знає, але бачила як ОСОБА_14 їздив на велосипеді. ОСОБА_75 жила за містом, в центрі була дуже рідко.
		 
		22. Свідок ОСОБА_76 (агроном) під час допиту зазначив, що 26.02.2022 мерія попросила його поїхати за хлібом, під час перевірки документів при переїзді через блокпост, який був перед відділом поліції, бачив, як біля РВ стояв російський броневик, двері поліції відкривав ОСОБА_14 та віддавав ключі воєнним окупантам. На питання прокурора, чи бачив він, чи застосовували примус до ОСОБА_14 , ОСОБА_77 зазначив, що не бачив, щоб ОСОБА_14 був під примусом окупантів в той час, зброю на нього не наводили. 
		 
		Крім того, в серпні 2022 року його автомобіль зупинила Ніва вишневого кольору для перевірки документів окупантами, питали дорогу. Тоді побачив автомобіль ОСОБА_14 ВАЗ 2106 зеленого кольору, який супроводжував російський тігр.
		 
		Не чув, щоб ОСОБА_14 висловлював позитивне ставлення до російських загарбників. Не заперечував, коли я зрізав дорожні знаки, щоб окупанти не знали, де перебувають.
		 
		23.Свідок ОСОБА_78  повідомила суду, що працювала головним спеціалістом у відділі освіти та культури, особисто не знайома ні з ОСОБА_14 , ні з його дружиною, але їй відомо, що ОСОБА_14 був у полоні. Бачила як ОСОБА_14 вітався з солдатами рф та комендантом за руку. Біля адміністрації та біля будинку культури бачила, як ОСОБА_14 розмовляє з окупантами. Інших співробітників поліції не бачила з окупантами. 
		 
		24. ОСОБА_79  під час допиту в якості свідка в судовому засіданні розповіла, що так як вона живе в центрі Бурлука, біля універмагу, бачила, як ОСОБА_14 в квітні 2022 розмовляв з російськими військовими, також чула від інших людей (пригадати від кого не змогла), як ОСОБА_14 допомагав окупантам розселятися, пропонував всім жителям, у кого є зброя, здавати її. Свідок ОСОБА_80 зазначила, що при спілкуванні ОСОБА_14 з окупантами вони були схожі на друзів. Кафе "Колос" було зайнято окупантами, в дворі жарили шашлик, відпочивали окупанти. Під час комендантської години ОСОБА_14 виходив на вулицю з окупантами, вони забирали автомобілі у односельчан та били скло на автомобілях.
		 
		На питання захисника повідомила, що знає, що ОСОБА_14 працював в поліції, що був в полоні, але вважає, що полон був для відводу очей.
		 
		25.Свідок ОСОБА_81  під часдопиту всудовому засіданніповідомив,що був начальником військової адміністрації ОСОБА_82 , йому нічого не відомо про співпрацю ОСОБА_14 з окупантами. Зазначив, що окупанти були майже в усіх адміністративних будівлях, в школах, в лікарні, в поліції, займали все під примусом, ні в кого дозволу не питали, знає, що забрали всі автомобілі поліції. Під час окупації бачив ОСОБА_14 біля універмагу в центрі, більше нічого не бачив. Був опонентом у ОСОБА_14 на виборах, відмовився від характеристики ОСОБА_14 .
		 
		На питання захисника повідомив, що також окупанти забрали всі автомобілі у адміністрації Бурлука.
		 
		26.Свідок ОСОБА_83  повідомила суду, що 13.07.22 був рейд росіян, вони ходили по домівках сельчан та когось шукали. Бачила в колоні автомобілів окупантів машину ОСОБА_14 (зелене авто, вікна тоновані), але хто був за кермом, їй не відомо. Потім 15.07.22 ввечері, близько 22-00 години бачила автомобіль зеленого кольору біля військових. ОСОБА_84 зазначила, що бачила ОСОБА_14 часто в центрі біля універмагу, з кафе "Колос" виходили окупанти, вони постійно там жили. 
		 
		27. ОСОБА_85  (вчительісторії) під час допиту в судовому засіданні розповів, що навчав дітей ОСОБА_14 , але йому нічого не відомо щодо співпраці ОСОБА_14 з окупантами. Йому зателефонував його учень, співробітник СБУ та попросив надати свідчення в ДБР, але він нічого не знає. Бачив, як ОСОБА_14 спілкувався з колегами в центрі, але з окупантами його не бачив. Знає, що батько ОСОБА_14 був головою адміністрації, а ОСОБА_14 завжди був на боці закону.
		 
		З приводу кафе "Колос" ОСОБА_86 зазначив, що воно оформлено на дружину ОСОБА_14 , зі слів його учня ОСОБА_87 кафе не працювало з середини березня, солдати рф готували їжу самі. 
		 
		На питання захисника повідомив, що йому не відомо, чи намагався ОСОБА_14 зайняти адміністративну посаду в окупаційній владі. Про відносини ОСОБА_14 з окупантами нічого не знає, підозри щодо ОСОБА_14 відсутні. Стосовно виїзду ОСОБА_14 до рф нічого не відомо.
		 
		28.Свідок ОСОБА_88  повідомив суду, що наразі він є пенсіонером, а раніше був спеціалістом в сільській раді. Коли почалася повномасштабна війна, 24.02.22 частина поліції виїхала, а частина ходили на роботу, ОСОБА_14 також бачили на роботі кожен день. Бачив ОСОБА_14 за кермом його автомобіля ВАЗ 2106 світло зеленого кольору, за ним їхав автомобіль білого кольору, за кермом якого був помічник коменданта, на що здивувався. Вікна на автомобілі ОСОБА_14 були тоновані, але завжди відчинені. ОСОБА_89 не бачив, щоб хтось ще їздив з тонованими вікнами, крім ОСОБА_14 , також йому невідомо, що хтось інший пересувався на автомобілі ОСОБА_14 . 
		 
		На початку війни зрізав дорожні знаки з назвами населених пунктів, щоб заплутати окупантів, ОСОБА_14 нас побачив та питав навіщо ми це робимо.
		 
		На питання захисника повідомив, що відносини з ОСОБА_14 були гарні, бо разом працювали в міліції з 1993 по 2008 роки. ОСОБА_90  голова ОСОБА_29 , є його кумом. Також зазначив, що бачив, як ОСОБА_14 спілкувався з ОСОБА_91 (колишній працівник поліції, який перейшов на бік ворога та співпрацював з окупаційною владою).
		 
		29.Свідок ОСОБА_92  під час допиту розповів, що знає ОСОБА_14 , так як мешкає у м.Бурлук. Зазначив, що 13.07.2022 його заарештували та везли на військовому автомобілі Тигр, коли проїжджали по вул. Шкільній в м.Великий Бурлук, побачив зелену машину з тонованими вікнами, якій посигналили та привіталися, не бачив хто був водієм, але знає, що це було авто ОСОБА_14 . Одного разу бачив ОСОБА_14 на площі, коли він розмовляв з російськими окупантами (3-4 особи), агрессії не було, розмовляли як друзі на протязі десь 15 хвилин. 
		 
		На питання захисника повідомив, що він жодного разу не спілкувався з ОСОБА_14 йому відомо, що обшуки проводилися окупантами у багатьох осіб, у відділі поліції перебував хвилин 30-40, на нього кричали та погрожували, але він нічого не бачив. 
		 
		30. ОСОБА_93  в судовому засіданні пояснив, що знайомий з ОСОБА_14 з дитинства, так як давно мешкає в Бурлуці, був контрактником в Національній гвардії ВЧ НОМЕР_8 . Під час окупації дізнався, що в похороному бюро та в кафе «Колос», які були на одному подвір`ї, мешкають окупанти. Бачив як ОСОБА_14 їздив в комендантську годину на авто зеленого кольору, вікна були тоновані, в ОСОБА_29 була лише одна машина з тонованими вікнами. Також ОСОБА_94 зазначив, що живе поблизу кафе "Колос" і бачив як ОСОБА_14 їздив в комендантську годину на велосипеді. 
		 
		ОСОБА_14 жодного разу не висловлював позитивного ставлення до окупантів, не працював з ними, не пропонував кому-небудь влатуватися на роботу до окупантів.
		 
		В судовому засіданні були допитані також свідки сторони захисту.
		 
		1.Свідок  ОСОБА_95  в залісуду пояснив, що мешкає в c. Великий Бурлук напроти будівлі поліції і кафе "Колос". Перебував під час окупації в ОСОБА_29 . ОСОБА_14 знає дуже давно, так як працювали разом ще з 1990. Знає, що у ОСОБА_14 ніяких стосунків під час окупації з окупантами не було, жодного разу не бачив, щоб він з ними спілкувався або допомагав чим-небудь, працював на них. У ОСОБА_14 завжди було негативне ставлення до окупантів, він не працював на них під час окупації.
		 
		ОСОБА_14 завжди їздив на Жигулях зеленого кольору, в селище є ще аналогічний автомобіль, чи є якісь ознаки відмінностей між автомобілями, він не знає. Вікна на автомобілі ОСОБА_14 тоновані, але так як і вікна розбивали, і плівки зривали окупанти, то останній завжди їздив з опущеними вікнами. Вказаним автомобілем також користувався і робітник кафе «Колос» та «Ритуал» Ільницький. Не бачив, щоб на автомобілі ОСОБА_14 їздили окупанти. Не знає, кого затримували окупанти та тримали у полоні. 
		 
		Кафе «Колос» належить дружині ОСОБА_14  ОСОБА_96 , за час окупації воно не працювало, ОСОБА_14 вивіз з кафе всі меблі, відключив воду та теплопостачання військам рф, які мешкали в будівлі кафе. Кафе окупанти зайняли самовільно, як і всі приміщення в селищі, дозволу у власників не питали.
		 
		Комендантська година була з 22-00 до 06-00, не можна було пересуватися по вулицях, ОСОБА_14 жодного разу не бачив після комендантської години. Біля поліції стояв блокпост, пройти можна було, але треба було показувати паспорт окупантам, щоб пустили до дому. Зазначив, що знає, де мешкає ОСОБА_14 , від його будинку до центру можна було проїхати, оминаючи блокпости. Але, коли пересувалася російська техніка, українські машини взагалі не могли їздити.
		 
		ОСОБА_14 ніколи не агітував до співпраці з окупантами. Зазначив, що дійсно, до 10.03.2022 можна було виїхати за межі селища, а після окупації вже не можна було, так як всюди стояли блокпости з озброєними особами. Крім того, повідомив суду, що окупанти могли забрати власні автомобілі у мешканців, хто їздив у комендантську годину, або був у нетверезому стані. Зазначив, що його не допитували після звільнення селища з окупації ані працівники ДБР, ані працівники СБУ. Йому не відомо, що ОСОБА_14 був в полоні, не бачив у нього явних тілесних пошкоджень після звільнення з полону.
		 
		На питання прокурора повідомив, що ОСОБА_14 не працював на окупантів під час окупації, навіть не бачив, щоб останній з ними розмовляв.
		 
		2. ОСОБА_97 ,як свідоксторони захисту, під час допиту розповіла, шо були гарними знайомими з ОСОБА_14 , працювала завідувачем сектору військового обліку в Велико-Бурлуцькій адміністрації. Також зазначила, що ОСОБА_14 ніколи не співпрацював з окупантами, у нього не було жодних змов з ними, чекав на ЗСУ, щоб вони звільнили селище. ОСОБА_14 збирався з колегами в центрі біля універмагу, вони там пили каву та розмовляли, їздив на машині зеленого кольору. Комендантська година була з 19-00 до 6-00 ранку, в цей період не можна було ані їздити на автомобілі, ані ходити пішки, ОСОБА_14 не порушував комендантську годину, тобто вона не бачила. ОСОБА_98 пояснила, що ОСОБА_14 хотів виїхати з окупації, але не зміг, його не випускали, випустили тільки доньку його, він ніколи не ставився позитивно до окупаційної влади. ОСОБА_99 бачила, що машина ОСОБА_14 ( ОСОБА_100 зеленого кольору з тонованими вікнам) стояла біля будинку культури, в машині бачила двох окупантів в той час, коли ОСОБА_14 був в полоні на агрегатному заводі. Також зазначила, що на автомобілі ОСОБА_14 їздив його працівник ОСОБА_101 був ще один такий автомобіль як у ОСОБА_14 , але хто власник вона не знає, з відмінностей вказала, що на іншій машині є тигрова наліпка та інші диски на колесах. 
		 
		Жодних посад в окупаційній владі ОСОБА_14 не займав. Ми знали, хто зрадники, хто обіймав посади та співпрацював з окупантами, ОСОБА_14 серед них не було, він хотів працювати тільки в Україні, навіть гуманітарну допомогу від окупантів не отримував.
		 
		Розповіла про випадок, коли перевіряли паспорти і окупанти повалили на землю ОСОБА_14 , скрутили його та забрали паспорт, тримали декілька днів, а потім відпустили. Ці події були після вбивства гуляйтера Юннакова (липень 2022), коли окупанти шукали вбивцю, ходили по хатах.
		 
		Крім того зазначила, що ресторан «Колос» окупанти зайняли самовільно як інші адміністративні будівлі, він не працював, в ньому жили російські загарбники. Російські військові забирали самовільно у громадян і техніку, і автомобілі, заклеювали українські номери та наліплювали герб росії.
		 
		Зазначила, що ОСОБА_14 забирали декілька разів в полон на агрегатний завод у м.Вовчанську, катували його (друга половина червня 2022). Тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_14 не бачила, але після полону був подавлений, пригнічений. Також знає, що проводили в будинку його обшуки, на автомобілі ОСОБА_14 пересувався працівник поліції ОСОБА_102 . 
		 
		Зазначила, що після звільнення селища з окупації її не допитували ані співробітники ДБР, ані СБУ.
		 
		На питання прокурора пояснила, що блокпости в селищі поставили після окупації, з 10 березня 2022, до цього моменту вважає, що можна було виїхати з ОСОБА_103 все забирали самовільно, силою. Чула зі слів інших жителів селища, що ОСОБА_14 пропонували зайняти посаду голови адміністрації окупаційної влади, але він відмовився, так як не хотів ганьбити Батьківщину. Їй особисто казав, що добре, що окупанти відчепилися від нього. ОСОБА_14 як інші співробітники поліції, завжди ходили в цивільному одязі.
		 
		3. Свідок сторони захисту ОСОБА_104 повідомив суду, що під час окупації поліція не працювала. Знає ОСОБА_14 з 1996 року, працював в поліції до 2021 року, наразі є пенсіонером МВС. Під час окупації спілкувався з ОСОБА_14 , він жодного разу не висловлював позитивного ставлення до окупантів, не співпрацював з ними.
		 
		На питання прокурора пояснив, що його в червні 2022 затримали окупанти разом з ОСОБА_20 і Злобіном, всіх повезли на Вовчанський агрегатний завод, там побачив і ОСОБА_14 , він також був у камері. У камері сиділо більше 30 осіб, усіх допитували, погрожували, застосовували фізичну силу та психічний примус, тримали десь 5-6 діб, звільнили в один день усіх. Допитували за СБУ, військових АТО, пропонували співпрацювати. Тим, хто співпрацював - їм заклеювали прапор та та наклеювали іншу стрічку ( ОСОБА_105 , ОСОБА_106 ). 
		 
		Не бачив, щоб ОСОБА_14 співпрацював з рф, на допит викликали по одному, знає що з ОСОБА_14 був затриманий в один день. Особисто не бачив, щоб до ОСОБА_14 застосовували фізичне насильство, але знаю, що били всіх, про це не оговорювали в камері, але всі були пригнічені.
		 
		Під час досудового розслідувння його ДБР не допитували.
		 
		4. Свідок сторони захисту ОСОБА_107 повідомила суду, що працювала адміністратором кафе "Колос". 24 лютого 2022, як зайшли окупанти, вони одразу закрили кафе, вивезли речі, меблі, злили воду і на роботу більше не виходили, кафе взагалі не працювало. Допомагав ОСОБА_108 , ОСОБА_109 демонтував опалення. Похоронне бюро «Ритуал» та «Нова пошта», магазин «Автозапчастини», які знаходилися в одній будівлі, працювали за викликом.
		 
		Не чула від ОСОБА_14 про наміри щодо співпраці з окупантами, ОСОБА_14 взагалі не займався кафе, воно належало його дружині, він не пропонував виходити та працювати на окупантів. Ключів від кафе у ОСОБА_14 не було, кафе займалася його дружина. 08.03.2022 приїхали до кафе, двері з двору були вибиті, віддали ключі окупантам через погрожування. 
		 
		Відомо, що ОСОБА_14 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 брали в полон. Після полону ОСОБА_14 був засмучений, синців не бачила. Окупанти не дозволяли їздити на автомобілях з тонованими вікнами, або з відкритими вікнами. ОСОБА_113 зазначила, що бачила як окупанти їздили на авто ОСОБА_14 влітку 2022.
		 
		Зазначила, що в м.Великий Бурлук ще є аналогічне авто зеленого кольору як у ОСОБА_14 , його власник ОСОБА_114 . 
		 
		Під час досудового розслідування, її допитували 2 рази, приїжджав співробітник поліції ОСОБА_102 на власному автомобілі ОСОБА_14 , що забрати ключі від кафе «Колос»
		 
		5. ОСОБА_25  як свідок сторони захисту повідомила, що працювала в похоронному бюро «Ритуал». Вранці 10 березня 2022 почули крики, шум, забігли російські воєнні та вимагали ключі від будівлі. Тоді ми ( ОСОБА_25 та свекр ОСОБА_26 ) зателефонували ОСОБА_14 та спитали, що робити, ОСОБА_14 одразу приїхав, окупанти вимагали у нього ключі від поліції та від кафе «Колос», але у нього їх не було. Тоді він повернувся і надав ключі від кафе, потім ще ОСОБА_14 лаявся на свекра, навіщо той йому телефонував, так як ключів від поліції у нього ніколи не було.
		 
		За часокупації ОСОБА_14 бачила декількаразів,він погановідносився доокупантів таніколи не співпрацювавз ними. ОСОБА_14   не пропонував нікому виходити на роботу. Він знав, що у неї донька та зять військові, але окупантам про це не розповів.
		Кафе не працювало, ще до окупації з нього вивезли меблі, їжу, відключили опалення.
		 
		На авто ОСОБА_14   їздив також інший працівник ОСОБА_115 . У ОСОБА_14 жигулі зеленого кольору з тонованими вікнами, але вони завжди були спущені. В селищі ще був аналогічний автомобіль з іконкою на лобовому склі, хто власник не знає.
		 
		Також ОСОБА_25 знає, що ОСОБА_14 затримували окупанти та катували на Вовчанському агрегатному заводі.
		 
		6.Свідок ОСОБА_116  (військовий) повідомив суду, що були з ОСОБА_14 сусідами, працювали в поліції, ОСОБА_14 був його начальником. Особисто не бачив, щоб ОСОБА_14 співпрацював з окупантами або передавав їм майно. До 08.03.2022 поліція працювала, розвозили гуманітарку, слідкували за порядком
		 
		Влітку 2022 дружина повідомила, що приходив ОСОБА_14 і кликав всіх співробітників поліції в РВ, коди прийшов туди, там були майже всі - 10-15 осіб, ОСОБА_14 також там був. Приїхав військовий джип з літерою Z, вийшов представник окупаційної влади та пропонував всі співпрацювати з ними, жодний не погодився. Виїхав з селища в липні 2022. Жодних пропозицій від ОСОБА_14 щодо співпраці з окупантами не надходило.
		 
		Також ОСОБА_117 зазначив, що не бачив як ОСОБА_14 спілкувався з окупантами, добровільно нічого не віддавав, нікого не агітував.
		 
		Розповів суду, що окупанти забрали всю зброю в РВ та автомобілі, які були на ходу та перебували у дворі відділу поліції. Щодо евакуації майна з поліції, нічого не відомо. Добровільно ніхто нічого не віддавав, тільки під примусом.
		 
		В комендантську годину могли з ОСОБА_14 на лавці біля будинку випити каву, не бачив, щоб ОСОБА_14 пересувався по місту в комендантську годину.
		 
		Від керівницта ОСОБА_14 ніколи не приховувався. Вказав, що ОСОБА_14 окупанти затримували декілька разів. Так як обвинувачений мешкає в будинку напроти, бачив, як на броньованому автомобілі приїхали окупанти та силою затовкли його в автомобіль, знає, що останній був у полоні.
		 
		7. ОСОБА_118 (пенсіонер) під час допиту зазначив, що працював начальником Чугуївської прокуратури з 22.03.2018 по 31.10.20, під час окупації перебував у м.Великий Бурлук, з ОСОБА_14 друзі.
		 
		Під час окупації зустрічалися в центрі біля універмагу, розмовляли та пили каву, у ОСОБА_14 не було позитивного ставлення до окупантів, він ніколи нікого не агітував. Йому відомо, що російські воєнні забрали зброю та автомобілі з відділу поліції. На автомобілях поліції пересувалися виключно окупанти, деякими автомобілями загороджені були блокпости. Знає, що окупанти збирали працівників поліції та пропонували їм співпрацювати. Пропонували і йому працювати в березні 2022, проводили обшуки в будинку.
		 
		Кафе "Колос" належить дружині ОСОБА_14 , окупанти самовільно захватили кафе і там мешкали, кафе не працювало. ОСОБА_14 військову техніку не супроводжував, не конфіскував у людей транспортні засоби, був 2 рази у полоні, після першого разу було дуже погане здоров`я, так як застосовували фізичну силу, навіть не виходив на зустрічі до центру.
		 
		Під час досудового розслідування його не допитували працівники ДБР.
		 
		8. ОСОБА_119 повідомила суду, що дружать родинами, в «Колосі» орендувала приміщення. Після вторгнення російських загарбників до селища, кафе не працювало. ОСОБА_14 не хотів співпрацювати з окупантами, за його словами "він краще буде сидіти". Коли ОСОБА_14 був у полоні, на його автомобілі зеленого кольору їздили окупанти. Аналогічний автомобіль такого ж кольору був у Доценка. У ОСОБА_14 було негативне ставлення до окупантів. Коли його затримали, вона з дружиною ОСОБА_14 ходила до штабу окупантів, щоб останнього відпустили. На що отримали відповідь: «Так як не хоче з нами співпрацювати, то буде сидіти».
		 
		Під час досудового розслідування її не допитували працівники ДБР.
		 
		9. ОСОБА_120  в судовому засіданні пояснив, що знайомий з ОСОБА_14 , під час окупації був у с.Малий Бурлук, раз на тиждень виїжджав до ОСОБА_82 за покупками. 18.06.2022 його заарештували, спочатку сидів у підвалі, а потім повезли на агрегатний завод у м.Вовчанськ, де побачив у камері ОСОБА_14 . У полоні схиляли до співпраці, завжди був фізичний вплив, тортури не оговорювали з ОСОБА_14 , але кожен з нас знав, що били, застосовували психологічний тиск. Після звільнення з полону, не зверталися до медичної установи.
		 
		Спілкувався з ОСОБА_14 останній раз 22.06.22, після того як випустили з полону. ОСОБА_14 їздив на Жигулі зеленого кольору, на вікнах було тонування, але якщо вікна були відкриті  їздити можна було. Біля РВ не було вільного проїзду, стояв блокпост. Окупанти самовільно займали всі адміністративні будівлі, дозволу ні в кого не питали.
		 
		На питання прокурора зазначив, що ОСОБА_14 в полоні били, застосовували фізичний вплив, синців не бачив, але він стогнав, лежав скрученим, зрозуміло було, що йому боляче, замикався в собі. Умови в полоні були жахливі, спали на полу на матрацах, в кутку стояло відро. 22.06.2022 відпустили всіх в один день.
		 
		Під час досудового розслідування його не допитували працівники ДБР.
		 
		10. ОСОБА_121  повідомив суду, що знає ОСОБА_14 давно, з 1992 вони друзі. Під час окупації був у ОСОБА_122 , зустрічався з ОСОБА_14 в центрі, пили каву, обговорювали ситуацію в місті. Коли кафе "Колос" забрали окупанти силою, то ОСОБА_14 був дуже агрессивно налаштований, розлючений. Окупанти поставили блокпости, ніхто не міг пройти. 
		 
		У свідка силою забрали всю сільськогосподарську техніку (фермер). З ОСОБА_14 їздили в енергозбут, щоб відключили світло окупантам в кафе. Бачив, як ОСОБА_14 погрожували вбити за те, що він дивився на російських військових. ОСОБА_14 розповідав ОСОБА_123 про захоплення РВ, як забрали всі автомобілі, які були во дворі поліції, також ОСОБА_14 обурювався, що ОСОБА_18 дав команду віддати окупантам автомобіль (на початку окупації). 
		 
		Свідка ОСОБА_124 затримували російські воєнні в червні 2022, одягли кайданки, мішок на голову, везли в БТР, ображали рабоволодільцем, повезли на агрегатний завод у м.Вовчанськ. В камері вже був ОСОБА_14 , ОСОБА_125 , ОСОБА_20 , ОСОБА_126 . ОСОБА_127 застосовували фізичну силу, били по рукам і ногам, щоб співпрацювали з ними. ОСОБА_14 лежав на підлозі скручений, стогнав від болю. Тримали в полоні майже тиждень. Відомо, що родичі ОСОБА_14 (донька) зверталися до правоохоронних органів з листами щодо незаконного затримання. Після полону ОСОБА_14 став заляканим, боявся, що його знову будуть бити і схиляти до співпраці.
		 
		Під час затримання вилучали телефони, документи, гроші, нічого не повернули. Є відеофіксація затримання, на магазині були камери. 
		 
		ОСОБА_14 не їздив з окупантами, не розселяв їх, не «віджимав» будівлі, не товаришував з ними. Йому відомо, що ОСОБА_14 свою зброю (гвинтівку та пістолет) закопав в підвалі в кафе «Колос».
		 
		Зі слів ОСОБА_124 , ОСОБА_14 просили здати зброю, але він нічого не здавав, в поліції не хотів працювати з окупантами, жодного разу не висловлював позитивного ставлення до окупанів, до рф не виїжджав. ОСОБА_14 хотів виїхати, але боявся, намагався декілька раз, але його не випускали. Донька ОСОБА_14 виїхала до Харкова.
		 
		Свідку відомо, що ОСОБА_14 затримали за підозрою у підриві гуляйтера Юннакова, який всіх схиляв до співпраці з окупантами.
		 
		Зазначив, що на власному автомобілі ОСОБА_14  ОСОБА_128 лансер пересувався ОСОБА_102 (в період арешту ОСОБА_14  з 18.06.2022 по 22.06.2022. 
		 
		Під час досудового розслідування його не допитували працівники ДБР.
		 
		11.Свідок ОСОБА_129 , який працюєголовним економістомв фермерськомугосподарстві пояснив,що просто знайомий з ОСОБА_14 , так к мешкають в одному селищі. Постійно бачив ОСОБА_14 в центрі міста, де всі збиралися та пили каву, обговорювали новини. 
		 
		ОСОБА_14 ніколи не підтримував окупантів, не ставився до них позитивно, ніколи не агітував до співпраці, навіть не отримував від них гуманітарну допомогу.
		 
		Пересувався ОСОБА_14 на жигулях світло зеленого кольору, вікна були тоновані, але завжди відкриті, в селище ще були аналогічні автомобілі, але хто власник, він не знає. Жодного разу не бачив ОСОБА_14 разом з військовими рф.
		 
		Свідка разом зі ОСОБА_130 , ОСОБА_125 затримували окупанти в червні 2022 біля універмага, забігли окупанти в масках, скрутили, відвезли на агрегатний завод в м.Вовчанськ, там вже в камері знаходився ОСОБА_14 . В камері було приблизно 25-30 осіб, по черзі викликали та схиляли до співпраці з окупантами, застосовували фізичний та психологічний тиск. Свідок зазначив, що його били по тулубу, по ногам, ниркам, щоб слідів не було, знали куди бити. Після допитів всі поверталися понуреними. В полоні був тиждень. Хто погодився на співпрацю, наклеювали прапор росії, у ОСОБА_14 такого не було.
		 
		Знає, що ОСОБА_14 затримували в полон двічі.
		 
		Під час досудового розслідування його не допитували працівники ДБР в якості свідка.
		 
		12. ОСОБА_131 (пенсіонер) пояснив суду, що знайомий з ОСОБА_14 більше 20 років, сусідські відносини, раніше працював в органах поліції. Не бачив, щоб ОСОБА_14 спілкувався з окупантами, виловлював позитивне ставлення до них, агітував до співпраці. ОСОБА_14 був або дома, або в центрі біля універмагу, зустрічався з колегами та пили каву.
		 
		ОСОБА_132 зазначив, що бачив як ОСОБА_14 забрали у полон перший раз, приїхав військовий автомобіль «Тигр», ОСОБА_14 витягли з дому, одягли мішок на голову, скрутили в машину. Під час комендантської години не бачив, щоб ОСОБА_14 пересувався по місту, але знаю, що він з ОСОБА_133 сиділи на лавці біля будинку та розмовляли. Після першого полону (в полоні був 1.5-2 тижні) ОСОБА_14 та ОСОБА_110 знову взяли в полон десь через місяць після першого разу. Це було в центрі біля універмагу
		 
		ОСОБА_14 пересувався на ОСОБА_134 світло зеленого кольору з тонованими вікнами, вікна були відкриті. ОСОБА_135 зазначив, що ОСОБА_14 вдень вільно пересувався по місту з опущеними вікнами, з окупантами ОСОБА_14 не бачив. Зі слів Долі чув, що з ОСОБА_14 в полоні знущались та били. Після полону ходив в одязі з довгим рукавом, хоча було літо.
		 
		Після затримання ОСОБА_14 , бачив, що в його будинку проводили обшуки. ОСОБА_102 (впізнав за голосом) та інші забрали власний автомобіль ОСОБА_14 . Міцубісі лансер, багато речей вивозили з будинку.
		 
		Під час досудового розслідування його не допитували працівники ДБР в якості свідка.
		 
		13. Допитаний вякості свідка  ОСОБА_26 (пенсіонер) повідомив суду, що знає ОСОБА_14 дуже давно, є сусідом, також працювали разом в ГАІ. Його дружина працювала в ритуальних послугах, яке належить дружині ОСОБА_14 , допомагав родині з бізнесом.
		 
		ОСОБА_14 не працював з окупаційною владою, не спілкувався з представника рф, не висловлював до них позитивне ставлення, не вказував на працівників АТО або воєнних. Донька та зять свідка - бойові офіцери, ОСОБА_14 їх не видав.
		 
		10.03.22 окупанти заскочили в двір кафе «Колос» та відділу поліції, грубо зверталися до всіх, погрожували розправою, примусово зайняли кафе "Колос", дозволу ні в кого не питали. Власник кафе - дружина ОСОБА_14 , вона його покликала, а коли ОСОБА_14 приїхав, то окупанти почали бити його машину, щоб той віддав ключі від неї. Авто ОСОБА_14 було зеленого кольору, жигулі. 
		 
		Чув, як окупанти погрожували ОСОБА_14 , щоб той віддав ключі від відділу поліції. Також бачив начальника відділу поліції ОСОБА_18 , коли окупанти вимагали віддати майно, автомобіль. ОСОБА_14 в цей час залишався в кафе. Йому відомо, що ще до моменту окупації, родина ОСОБА_14 вивезла всі речі з кафе, познімали батареї, позливали воду.
		 
		ОСОБА_14 завжди був у центрі, де всі зустрічалися, ніколи ні від кого не ховався. Під час перебування ОСОБА_14 у полоні, на його машині їздили окупанти. Аналогічні автомобілі ще були в Великому Бурлуці (3-4 автомобіля)
		 
		Після полону ОСОБА_14 тримався за ребра, окупанти йому погрожували. ОСОБА_26 зазначив, що бачив ОСОБА_14 майже кожного дня.
		 
		Під час досудового розслідування, працівники ДБР викликали його для допиту, він надавав свідчення і пояснював, що після затримання ОСОБА_14 , на його автомобілі пересувався співробітник поліції ОСОБА_102 .
		 
		14. ОСОБА_136  (дружина) під час допиту розповіла, що у 1-й день війни вони з чоловіком чули вибухи, але ОСОБА_14 поїхав на роботу. Сказав, що можливо буде евакуація, чекати на його команду, зібрати речі та документи. Повернувся тільки наступного дня, так як чергував, після чого поліцейську форму не одягав, ходив у цивільному одязі. До 10.03.22 чоловік ходив на роботу, патрулював, допомагав роздавати гуманітарну допомогу, після чого співробітники поліції збиралися в центрі та обговорювали новини.
		 
		10.03.22 зателефонував ОСОБА_26 (сусід) та повідомив, що в двір кафе «Колос» та поліції заїхали окупанти та хочуть потрапити в будівлю, чекають на ключі. ОСОБА_14 поїхав до кафе "Колос", через деякий час повідомив, що в кафе проблеми. Поліцію захватили окупанти, у дворі кафе було багато окупантів, ключі ОСОБА_14 не давав, але двері в кафе були відчинені. Вони погрожували йому зброєю, вигнали нас з кафе, забрали бізнес і там мешкали. Чоловік був дуже засмучений, злий на російських військових. Відділ поліції також був окупований, ОСОБА_18 били і він віддав машину, зателефонував ОСОБА_20 , щоб той привіз автомобіль.
		 
		Кафе «Колос» не працювало за весь час окупації з початку війни, жоден працівник не вийшов на роботу, всі речі повивозили, продукти харчування розподілили між працівниками кафе.
		 
		25.02.22 російські солдати забрали машину Duster з відділу поліції ще до повної окупації.
		 
		У ОСОБА_14 був зв`язок з його начальником ОСОБА_137 доки був зв`язок в селищі. Вони декілька разів намагалися виїхати з ОСОБА_29 , так як старша донька була в Харкові, але нас не випускали, так як окупанти знали, що ОСОБА_14 поліцейський. Він завжди допомагав людям в селищі, інколи зустрічав людей на дамбі і возив до селища. ОСОБА_14 не пересувався по селищу в комендантську годину. 
		 
		18.06.22 вранці до неї прибіг двоюрідний брат і повідомив, що ОСОБА_14 забрали окупанти у полон, сусідка це також бачила як чоловіка скрутили, посадила у військовий автомобіль та повезли до агрегатного заводу у м.Вовчанськ. В той день також забрали ОСОБА_110 , ОСОБА_20 , ОСОБА_111 . На другий день вона з дружинами полонених поїхали до Вовчанська, взяли ліки, воду, харчі, але їх не пустили до чоловіків, так як з ними ще не поговорили, дозволили передати тільки ліки.
		 
		Писала листи до СБУ, ОСОБА_138 , офісу Президента, але відповідей не надходило. Тільки 05.05.2023 зателефонував прокурор ОСОБА_139 і спитав, чи писала я листи про викрадення чоловіка, але в цей час чоловік вже півроку був під вартою.
		 
		22.06.2022 ОСОБА_14 відпустили з полону, він був в пригніченому стані, побитий, сказав, що його допитували, в цей день забрали і наш автомобіль Жигулі зеленого кольору. Поки ОСОБА_14 був у полоні, на ньому їздили окупанти, люди казали, що бачили як автомобіль стояв біля будинку культури, де жили окупанти. Хотіла забрати автомобіль одразу, як забрали ОСОБА_14 в полон, але окупанти не дозволили, сказали раз чоловік не хоче співпрацювати, то автомобіль не повернуть.
		 
		Вдруге ОСОБА_14 взяли в полон 13.07.2022, приїхали вранці додому, поклали чоловіку на землю обличчям донизу, провели обшук, всі військові були в балаклавах. Рушницю і пістолет чоловік заховав раніше, тому вони нічого не знайшли. Посадили до військового автомобіля та повезли, повернули цього ж дня, чоловік храмав, повідомив, що йому сказали зібрати всіх працівників поліції для розмови.
		 
		29.04.2022 отримали наказ евакуюватися, але можливості не було, окупанти не відпускали. Можна було виїхати через рф, але ми боялися.
		 
		11 вересня 2022 наші військові звільнили селище і ми одразу поїхали подивитися, що сталося з кафе. Спочатку не змогли відчинити, там був жах. До нас зайшли військові, одразу зв`язали чоловіка, поклали його на підлогу, зв`язали та повезли десь. Потім прийшли ще ОСОБА_102 , ОСОБА_20 , змусили віддати зброю, викопали її, хотіли забрати і машини.
		 
		15. ОСОБА_140  повідомив суду під час допиту, що з ОСОБА_14 були земляками. Під час окупації був волонтером, на 24.02.2022 працював в ДБР в м.Краматорську у відділі документального забезпечення спеціалістом, тільки конкурс пройшов, чекав на перевірку. Звертався до ОСОБА_14 для того, щоб він надавав інформацію про окупантів, які мешкали в с.Великий Бурлук, де мешкають, їх кількість, хто з ними з місцевих співпрацює, де розташована військова техніка. Все записував та передавав до розвідки, рапортів не складав, прізвищ не пам`ятає. Є телефон, по якому спілкувалися з ОСОБА_14 та ставив йому задачі.
		 
		ОСОБА_14 повідомляв, що в комендантську годину не можна пересуватися селищем, бо арештовували, надавав інформацію про фермерів, які вивозили зерно, про інших осіб, які співпрацювали з окупантами.
		 
		Щодо допиту свідків колегія суддів зазначає, що свідки були допитаними відповідно до вимог ст. 352 КПК України, попереджені за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, приведені до присяги.
		 
		Крім того,згідноз довідками про результати психофізіологічного дослідження із використанням поліграфа від 13.06.2022 щодо свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_16 , ОСОБА_23 , ОСОБА_141 , встановлено, що одержані реакції свідків дозволяють стверджувати, що було спілкування з ОСОБА_142 , обізнані щодо його протиправної діяльності (Т.6 а.с.21-46).
		ІV.ІІ. Письмові докази.
		Під час судового розгляду судом безпосередньо було досліджено наступні докази:
		 
		- постанова заступника начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань обласної прокуратури ОСОБА_12 про виділення в окреме провадження з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 14.03.2022 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022170020000146, матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_143 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Згідно даної постанови документи, зазначені в пункті «1» виділено та долучено до матеріалів кримінального провадження за № 62023170020000026 від 04.01.2023. Доручено проведення досудового розслідування у виділеному кримінальному провадженні №62023170020000026 від 04.01.2023 за ч. 2 ст. 111 КК України Другому слідчому відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві (Т.6 а.с.81-92);
		 
		- витяг з наказу ГУ НП в Харківській області № 22/о/с від 07.11.2015, відповідно якого ОСОБА_144 присвоєно спеціальне звання майор поліції (Т.6 а.с.54);
		 
		- витяг з наказу ГУ НП в Харківській області №124 о/с від 01.03.2021, згідно якого майора поліції ОСОБА_145 звільнено з посади начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Великобурлуцького ВП Вовчанського ВП ГУ НП в Харківській області на підставі його рапорту (Т.6 а.с.55);
		 
		- згідно службової характеристики, складеної начальником Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_146 29.06.2022, майор поліції ОСОБА_147 , колишній начальник сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Куп?янського РВП ГУНП в Харківській області за час служби в Національній поліції зарекомендував себе як ініціативний, досвідчений, професійно грамотний співробітник. В роботі проявляв наполегливість та принциповість. Добре знав нормативно-правові акти, що регламентують діяльність Національної поліції України. Разом з цим, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України місто Куп?янськ та Куп?янський район тимчасово окуповані. Майор поліції ОСОБА_148 , перебуваючи на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Куп?янського РВП ГУНІ в Харківській області, достовірно усвідомлюючи, що військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державний кордон в Харківської області, та здійснили напад на державні органи, органи самоврядування, підприємства, установи, організації та інші об?єкти, за власної ініціативи, в умовах воєнного стану надавав допомогу учасникам військових формувань РФ. Внаслідок чого, перебуваючи на службі, замість виконання завдань, передбачених п.2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» щодо виявлення причини та умов, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, сам вчинив дії, які призвели до внесення працівниками територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, відомостей до ЄРДР від 14.03.2022 №62022170020000146 щодо вчинення поліцейськими кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
		 
		3 01.05.2022 по 03.06.2022 безпідставно був відсутній на службі без поважних причин, не виконав усний наказ керівників щодо необхідності у строк до 30.04.2022 вийти з окупованих територій та прибути за місцем дислокації підрозділу, для проходження служби, виконання свої функціональні обов`язки, тим самим скоїв прогули, а також не взяв участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також вчинив інші дисциплінарні проступки, що виразилися у порушені: п. 1, 2, 4, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у частині невиконання зобов?язання бути вірними Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, ознайомившись і знаючи закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов?язки не виконав; не дотримався правил внутрішнього розпорядку, не виконав накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, не сприяв керівникові в організації дотримання службової дисципліни; п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», у частині недотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, не професійного виконання своїх службових обов?язків; п. 2 абзацу 1 наказу Національної поліції України від 08.04.2022 № 242, у частині не перебування у робочі дні з 01.05.2022 по 03.06.2022 на службі, п. 1 наказу ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 №818 у частині недотримання внутрішнього розпорядку дня поліцейських ГУНП в Харківській області, вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», діяв не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тим самим, вчинив дисциплінарний проступок, який є несумісним з подальшим їх проходженням служби в Національній поліції України.
		 
		За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у відсутності на службі без поважних причин з 01.05.2022 по 03.06.2022, тим самим скоївши прогули, в порушенні вимог ч. 1 ст. 8, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1, 2, 4, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 2 абзацу 1 наказу Національної поліції України від 08.04.2022 № 242, п. 1 наказу ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 № 818, наказом ГУНП в Харківській області від 03.06.2022 № 295 застосовано до начальника сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Куп?янського РВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_145 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. Наказом ГУНП в Харківській області від 14.06.2022 № 288 о/с майора поліції ОСОБА_145 звільнено зі служби в Національній поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». (Т. 6 а. с. 57-58);
		 
		- ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 15.09.2022 (справа №552/2300/22, провадження № 1-кс/552/2444/22), накладено арешт на тимчасово вилучене в ході затримання майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_144 а саме: на мобільний телефон марки «Samsung SM-G950FD» IMEI: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , s/n НОМЕР_6 чорного кольору. (Т. 6 а. с. 66);
		 
		- ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 18.11.2022 накладено арешт шляхом заборони відчуження, перереєстрації, реєстрації, в тому числі в межі виконавчих проваджень, на автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI 2148». 2004 року випуску, № двигуна НОМЕР_9 , № кузова НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_11 від 07.04.2016. належать ОСОБА_14 , на автомобіль «MITSUBISHI LANCER» 1998 року випуску. № двигуна НОМЕР_12 . № кузова НОМЕР_13 , державний номерний знак НОМЕР_3 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_14 від 29.07.2008, належить ОСОБА_14 (Т.6 а.с.67-68);
		 
		- ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Полтави від 23.09.2022, накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_144 на праві приватної власності, шляхом заборони відчуження, перереєстрації, реєстрації, в тому числі в межах виконавчих проваджень, на житловий будинок літ. «A-1» з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 109,9 кв.м., літ. «Б», літ. «Б-1»- сараї, літ. «П»-льох, літ. «Г»-гараж, літ. «У»-вбиральня, за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 6321482500:01:000:1108 площею 2 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6321482500:01:000:1106 площею 2 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6321455100:00:002:0280 площею 0.0965 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6321455100:00:002:0174 площею 0.13 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6321455100:03:000:0545 площею 4.5766 га (Т. 6 а. с. 69-80);
		 
		Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.
		 
		Стороною захисту надано наступні письмові докази:
		 
		- CD RW диск № 25465, який отриманий захисником - адвокатом ОСОБА_13 на адвокатський запит у ОСОБА_124 від 28.02.2025 № К-208/17, на якому міститься відеозапис з камер відеоспостереження за 18 червня 2022 близько 09-30 години за адресою: Харківська область, смт Великий Бурлук, вул. Жовтнева, 13, в районі магазину «Посад», а саме: зафіксовано факт затримання представниками окупаційних військ рф місцевих жителів, в т.ч. ОСОБА_145 (Т.6 а.с.94-102);
		 
		- копії нагороджень ОСОБА_145 почесними грамотами Великобурлуцької районної державної адміністрації, Головного Управління МВС України в Харківській області за сумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків по боротьбі зі злочинністю, самовіддану працю по охороні громадського порядку, боротьбу зі злочинністю тощо (Т.6 а.с.103-113);
		 
		- копія посвідчення ОСОБА_145 про нагороду відзнакою МВС України «За відзнаку в службі ІІ ступеня» (Т.6 а.с.114);
		 
		-копії нагороджень ОСОБА_145 медалями «Ветеран служби», « 20 років сумлінної служби» (Т.6 а.с.115-119);
		 
		- відповідь начальника Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області від 11.07.2022 на запит ОСОБА_145 щодо звільнення зі служби та оформлення пенсії за вислугу 30 років (Т.6 а.с.120);
		 
		- копія наказу від 14.06.2022 № 288 о/с про звільнення майора поліції ОСОБА_145 зі служби в Національній поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» та копія наказу № 374 о/с від 17.08.2022 про стаж роботи  31 рік 10 міс 05 днів (Т.6 а.с.121-122);
		 
		- копія наказу № 1627 від 24.11.2017 про стажування ОСОБА_145 в АТО та відгук характеристика, відповідно якого останній протягом проходження стажування порушень службової дисципліни не мав, поставлені завдання виконав в повному обсязі (Т.6 а.с.123-124);
		 
		- відповідно довідки № 178 від 20.12.2024 ОСОБА_148 перебуває на обліку Харківського обласного центру зайнятості Чугуївської філії Харківського обласного центру зайнятості (Т.6 а.с.125);
		 
		- згідно заяви дружини ОСОБА_145 від 21.11.2022, до ВП № 1 Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області нею було передано майно, яке власноруч евакуював та зберігав ОСОБА_148 з приміщення РВ, а саме: газоаналізатор Drager Alkotest 6820 - 1 шт., термопринтер  1 шт., пластикові мундштуки  13 шт., реєстр документів на 1 арк., документи відповідно реєстру на 11 арк., журнал № 24 використання спеціального засобу газоаналізатору Drager Alkotest 6820, рулони з паперовою стрічкою для термопринтера  7 шт. (Т.6 а.с.126);
		 
		- звернення дружини ОСОБА_145 від 18.06.2022на Урядовийконтактний центр,Урядову «гарячулінію» 1545про викрадення ОСОБА_145 невідомими озброєними особами в військовій формі та вивезення в невідомому напрямку (Т.6 а.с.138)
		 
		Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
		 
		Показання обвинуваченого ОСОБА_145 щодо невизнання своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, колегія суддів оцінює критично, вважає їх неправдивими та такими, що надані з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки його покази повністю спростовуються показаннями допитаних свідків, крім того обвинувачений не заперечувавфакт особистоїпередачі автомобіля«Шкода Рапід»,д.н.з. НОМЕР_1 в користуванняпредставникам окупаційноївлади, але зазначив, що він виконував наказ свого керівника - т.в.о. начальника відділу поліції ОСОБА_18 .
		 
		Щодо заперечення обвинуваченим ОСОБА_142  часу передачі службового автомобілю «Skoda Rapid», д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) представникам озброєних формувань рф, а саме: у періодчасу з15.03.2022по 20.03.2022близько09.00, колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_148  на неодноразові питання як суддів, так і прокурора, захисника, повідомив, що точну дату не пам`ятає, так як знаходився в тяжкому емоційному стані, але точно знає, що події відбувалися саме після повної окупації смт Великий Бурлук, в період з 15.03.2022 по 20.03.2022.
		 
		Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_31 , ОСОБА_16 підтвердили, що факт передачі майна відбувся саме після повної окупації селища, після 15 березня 2022, але точної дати не пам`ятають.
		 
		Закон України №2108-IXвід 03 березня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» було опубліковано у газеті «Голос України» № 56 від 15 березня 2022 року.
		 
		Кримінальний Кодекс України доповнено статтею 111-1 - колабораційна діяльність Законом№ 2108-IX від 03.03.2022, який набрав чинності з 00 годин дня опублікування (15 березня 2022 р.), тобто раніше, ніж час його опублікування.
		 
		 
		 
		Положеннями ст. 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні положення містяться й у ст.5 Кримінального кодексу України.
		 
		Згідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		 
		Презумпція знання законодавства поширюється тільки на закони та інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення у встановленому законом порядку. Таким чином, основна умова вступу нормативно-правового акту в силу, і відповідно обов`язку його знати є його офіційне оприлюднення, яке здійснюється шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях. Отже, опублікування нормативно-правового акту є юридичною підставою презумпції знання законодавства.
		 
		Посилання обвинуваченого на передачу транспортного засобу «Шкода Рапід» представникам окупаційної влади в інший період, а саме до 15 березня 2022, колегія суддів розцінює як захисну з метою уникнення відповідальності.
		 
		Щодо посилання обвинуваченого ОСОБА_145 на тойфакт,що майновашкода кримінальнимправопорушенням незавдана,колегія суддівзазначає,що обвинуваченийсвоїми діямспричинив шкодунасамперед національнимінтересам України, вчинив кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, що викликає значний суспільний резонанс та є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого діяння.
		 
		Щодо посилання захисника на той факт, що обвинувачений ОСОБА_148 діяв в стані крайньої необхідності, колегія суддів зазначає наступне.
		 
		Фізичний чи психічний примус і крайня необхідність є обставинами, які за певних умов виключають кримінальну протиправність діянь, передбачених ст. 111-1 КК, відповідно до ст.39 і 40КК України.
		 
		Разом з цим, стороною захисту не надано доказів, що ОСОБА_14 передав транспортний засіб представникам рф під безпосереднім впливом:
		- фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (йдеться про катування - в розумінні ст.127 КК, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою);
		- фізичного примусу, внаслідок якого вона могла керувати своїми діями, а також психічного примусу, за сукупності таких умов: такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави, цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці). Шкала видів шкоди відсутня, але є один виняток - шкода життю людини завжди є більш значною, ніж шкода, не пов`язана з посяганням на життя людини; при цьому життя однієї людини не може цінуватися вище, ніж життя іншої.
		 
		В межах розгляду даного кримінального провадження, судом не встановлено об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до ОСОБА_14 застосовувалися заходи фізичного та/або психічного примусу, внаслідок застосування якого ОСОБА_14 передав матеріальні ресурси окупантам. Натомість, судом встановлено, що ОСОБА_14 без будь-якого примусу зі сторони збройних формувань рф зателефонував ОСОБА_20 , та наказав привезти транспортний засіб до ВП.
		 
		З досліджених судом доказів, зазначених вище, встановлено, що ОСОБА_14 діяв добровільно. Збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, а також вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, тиску чи примусу, враховуючи що вказане кримінальне правопорушення вчинене під час окупації населеного пункту, у якому проживав обвинувачений, та на які посилається сторона захисту, належними та допустимими доказами не підтверджено.
		 
		Показання свідків сторони захисту не спростовують інкриміноване ОСОБА_14 обвинувачення, обставин не добровільної передачі майна не підтверджують. Жоден із допитаних судом свідків, не був очевидцем застосування до ОСОБА_14 , або, як він вказує, до ОСОБА_18 фізичного чи психічного примусу представниками окупаційної влади під час передачі майна. 
		 
		Більш того, обвинувачений ОСОБА_14 на запитання суду вказав, що після передачі майна військовослужбовцям рф, він бачив ОСОБА_18 , який самостійно виходив із приміщення ВП, жодних тілесних ушкоджень у нього він не бачив, а лише зазначив, що у нього було пригнічений вираз обличчя. 
		 
		Зазначене є свідченням невимушеності його поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо нього, а відтак, і цілковитої добровільності його дій. а також відсутності будь-яких даних вчинення інкримінованих дій в стані крайньої необхідності.
		 
		Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, колегія суддів визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, якіпідлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування уКПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством. 
		Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового розслідування, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не вбачається.
		Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК Українисудом не встановлено, оскільки всі докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. 
		 
		Істотних порушень прав та свобод людини, визначенихст. 87 КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено. Досліджені в судовому засіданні докази відповідають вимогам щодо їх отримання, узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів.
		 
		Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання свідків, які є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються між собою як сукупність доказів, які судом покладено у вирок. Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.
		 
		Оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України вищевказані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_145 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України доведена поза розумним сумнівом, підтверджується показаннями свідків, а також сукупністю досліджених письмових та речових доказів у кримінальному провадженні.
		Версія обвинуваченого про необхідність виконання наказу керівника про передачу транспортного засобу представникам окупаційної влади, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовується вищевказаними безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, зміст яких розкрито вище.
		Будь яких істотних порушень КПК України під час досудового розслідування, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не вбачається.
		V. Стаття (частина статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
		 
		Відповідно до ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. 
		 
		Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
		 
		Враховуючи викладене вище та наведені стороною захисту доводи спростовуються доказами, які є належними, допустимими, та які оцінено судом з точки зору достовірності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності, та які, з урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та висунутих на свій захист непослідовних версій обвинуваченого, що не узгоджувалися із вказаними доказами, дозволили суду встановити винуватість ОСОБА_145 відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
		 
		Оцінивши надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, розглядаючи кримінальне провадження з дотриманням положень ст.337 КПК України, суд, всебічно, повно й неупереджено, дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, вищезазначені безпосередньо досліджені докази, колегія суддів, вважає належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_145  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, тобто у здійснення колабораційної діяльності, а саме ? у передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним формуванням держави-агресора.
		 
		VІ. Мотиви суду при призначенні покарання
		 
		Колегія суддів враховує відсутність обставин, що пом`якшують покарання, відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 66 КК України, в тому числі те, що обвинувачений свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав та не висловив каяття.
		 
		Разом з цим колегією суддів не встановлено й обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_144 відповідно до ст.67 КК України.
		 
		Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_145 встановлено, що він має вищу освіту, одружений, має постійне місце проживання, був депутатом Великобурлуцької селищної ради, ветеран служби МВС України, більше 23 років працював в правоохоронних органах, учасник АТО, відповідно довідки КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» №4799 від 22.09.2022 на обліку в лікаря-нарколога не перебуває, згідно довідки КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер» від 29.09.2022 впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою не звертався, раніше не судимий, має спеціальне звання майор поліції, неодноразово нагороджений грамотами Великобурлуцької районної державної адміністрації, Головного Управління МВС України в Харківській області за сумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків по боротьбі зі злочинністю тощо, на момент вчинення злочину працював на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, нагороджений відзнакою МВС України «За відзнаку у службі ІІ ступеня», звільнений зі служби в Національній поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» наказом ГУ НП в Харківській області від 14.06.2022 № 288, перебуває на обліку Харківського обласного центру зайнятості Чугуївської філії Харківського обласного центру зайнятості (Т.6 а.с.47-58, 103-119, 121-125).
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		 
		У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
		 
		Вимогами ч. 2ст. 50 КК Українивизначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		 
		Згідно з ч. 2ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		 
		Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
		 
		Згідно з ч.6ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.
		 
		Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції;принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, якіє багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих таобтяжуючих покарання обставин (статті66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи».
		 
		Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
		 
		За таких обставин, призначаючи покарання ОСОБА_144 , колегія суддів виходить з положень ст.ст. 50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, але вчинений проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, що викликає значний суспільний резонанс та є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого діяння, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_144 покарання за ч.4 ст.111-1 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини цієї статті, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та з конфіскацією майна, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		 
		Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року). 
		 
		При цьому суд враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині необхідності призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.
		 
		Також, відповідно до ч. 1ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
		 
		Згідно з ч. 2ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цьогоКодексу.
		 
		З огляду на вчинення ОСОБА_142 колабораційної діяльності, колегія суддів призначає покарання з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна на користь держави.
		 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. 
		 
		Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст.69 КК України до обвинуваченого, колегія суддів не знаходить, у зв`язку з відсутністю для цього передумов, а застосування таких положень Закону буде явно несправедливим через м`якість покарання.
		 
		Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. 
		 
		Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 2 лютого 2021 року у справі № 361/7311/19.
		 
		VІІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку. 
		 
		В ході досудового розслідування по кримінальному провадженню  ОСОБА_14 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжувався в ході розгляду в суді при розгляді даного кримінального провадження, а тому з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, суд вважає доцільним запобіжний захід, застосований до обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, залишити до набрання вироком законної сили.
		 
		Строк відбуванняпокарання ОСОБА_14   рахувати з дня набрання вироком законної сили.
		 
		Відповідно дост.72 КК України ОСОБА_14 зарахувати в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 11.09.2022 року і до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.
		Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч.4ст.174 КПК України).
		 
		Враховуючи те, що ОСОБА_14 призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна, арешт на належне обвинуваченому на праві власності майно, накладений ухвалами слідчого судді Київського районного суду міста Полтави від 15.09.2022 у справі №552/2300/22 (провадження № 1-кс/552/2444/22), від 23.09.2022 у справі №552/2300/22 (провадження № 1-кс/552/2559/22) та від 18.11.2022 у справі №552/2300/22 (провадження № 1-кс/552/3454/22), скасуванню не підлягає.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100,124,370,371,373,374,376,392 - 395 КПК України, колегія суддів,
		У Х В А Л И Л А:
		 
		ОСОБА_14 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, органах влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях, створених органами влади та місцевого самоврядування на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого. 
		 
		До набраннявироком законноїсили запобіжнийзахід увиді триманняпід вартоюв Державнійустанові «Харківськийслідчий ізолятор» ОСОБА_14 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.
		 
		Строк відбування покарання  ОСОБА_14  рахувати з дня набрання вироком законної сили.
		 
		На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати  ОСОБА_14 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 11.09.2022 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		 
		Строк додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах, органах влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях, створених органами влади та місцевого самоврядування рахувати з моменту відбуття основного покарання. 
		 
		Арешт, накладенийухвалою слідчогосудді Київськогорайонного судуміста Полтавивід 23.09.2022у справі№552/2300/22(провадження№ 1-кс/552/2559/22),на майно, належне ОСОБА_14 , а саме: житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 109,9 кв.м., літ. «Б», літ.«Б-1» - сараї, літ.«П»-льох, літ.«Г» - гараж, літ.«У» - вбиральня, розташований за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 6321482500:01:000:1108, площею 2 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6321482500:01:000:1106, площею 2 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6321455100:00:002:0280, площею 0.0965 га; земельну ділянку з кадастровим номером 6321455100:00:002:0174, площею 0.13 га, земельну ділянку з кадастровим номером 6321455100:03:000:0545, площею 4.5766 га - залишити без змін до виконання вироку суду в частині конфіскації майна засудженого на користь держави.
		 
		Арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіКиївського районногосуду містаПолтави від18.11.2022у справі№552/2300/22(провадження№ 1-кс/552/3454/22),на майно, належне ОСОБА_14 , а саме: автомобіль «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI 2148», 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль «MITSUBISHI LANCER», 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 - залишити без змін до виконання вироку суду в частині конфіскації майна засудженого на користь держави.
		 
		Арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіКиївського районногосуду містаПолтави від15.09.2022у справі№552/2300/22(провадження№ 1-кс/552/2444/22)на  майно, належне ОСОБА_14 ,а саме: мобільнийтелефон «SamsungSM-G950FD»,IMEI НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ,s/n НОМЕР_6 ,чорного кольору - залишити без змін до виконання вироку суду в частині конфіскації майна засудженого на користь держави.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м.Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
		 
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1 
		 
		Судді   ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_3

<div style="all:unset;position:fixed;bottom:0px;right:0px;width:100%;background-color:#DEE1E6;text-align:center;font-weight:501;z-index:9999999;font-family:system-ui,monospace;border-top-width:1px;border-top-color:#CDCED0;border-top-style:solid;box-shadow:0px 0px 5px 3px #dde0e5">
	<form action="" method="POST" style="all:unset;float:left;">
		<input type="hidden" name="URL_Adresi" value="https://reyestr.court.gov.ua/Review/127378041"/>
		<select name="DNS_Adresi" onchange="this.form.submit()" style="all:unset;border:1px solid silver;border-width:0;margin:0px 0px 0px 20px;background-color:transparent;color:black;line-height:20px;text-align:left;padding:0 5px;font-size:14px;">
			<option value="0" selected="true">Otomatik - 212.90.190.162</option>
			<option value="11" >CloudFlare DNS</option>
			<option value="12" >Türk Telekom DNS</option>
			<option value="13" >Google DNS</option>
			<option value="14" >Open DNS</option>
		</select>
	</form>	<a style="all:unset;float:right;text-align:right;font-size:14px;padding-right:20px;color:black;text-decoration:none;cursor:pointer;line-height:20px" href="https://www.oszar.com/">OSZAR »</a>
</div>
<div style="all:unset;float:left;clear:both;display:table;height:40px;"></div></body>
<script async src="https://www.googletagmanager.com/gtag/js?id=G-PNFHQ1FTKQ"></script>
<script>
	window.dataLayer = window.dataLayer || [];
	function gtag(){dataLayer.push(arguments);}
	gtag('js', new Date());
	gtag('config', 'G-PNFHQ1FTKQ');
</script>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...